Видання WSJ повідомляла, що під час попередньої зустрічі в Парижі 17 квітня 2025 року США передали Києву конфіденційний документ, у якому викладено пропозиції щодо досягнення «стійкого миру в Україні». Держдепартамент підтвердив, що російська сторона також була поінформована про зміст документа. Заявлено, що Вашингтон очікує на офіційну відповідь від України. У разі збігу позицій пропозиції будуть передані Москві.
А Президент США Трамп заявив, що розповість подробиці щодо «мирної угоди» між росією та Україною «протягом наступних трьох днів». Пізніше, відповідаючи на питання про можливість укладення такої мирної угоди цього тижня, американський президент відповів ствердно.
Однак ні МЗС, ні Президент України, ні хоча б керівник його канцелярії навіть не збираються поки що розкривати деталі перемовин – хоча б у допустимих в таких випадках межах.
Тобто, за словами Трампа, угода вже готова на такому рівні, що буде підписана вже цього тижня, а українці мають прийняти її постфактум… Таким чином ми спостерігаємо ситуацію подальшого підриву принципів демократичного врядування.
Історичні переговори про майбутнє держави ведуться вузьким колом осіб – без залучення парламенту, громадськості, фахівців з безпеки, міжнародного права чи компетентних представників ЗСУ. Наслідками такого підходу буде подальше руйнування суспільної довіри до влади – в умовах війни, коли довіри до влади – критичний ресурс, від якого залежить мобілізація, стійкість тилу, згуртованість.
Неприпустимою є ситуація, коли українці дізнаються про зміст угоди з американських чи, що ще гірше, російських джерел, що відкриває простір для домислів, паніки і дезінформації.
Будь-яка нав’язана угода може спровокувати гостру політичну кризу, масові протести або радикалізацію частини суспільства, особливо серед ветеранів, військових і активістів.
На міжнародному рівні мовчання української сторони у той час, коли Вашингтон імовірно вже погодив певний текст із москвою, створює враження пасивності, погодження України під тиском чи після того, як її поставили перед фактом такого узгодження.
Це знижує суб’єктність України в очах міжнародних гравців, даючи можливість тлумачити мовчання як згоду, або ж – як відсутність чіткого бачення своїх інтересів.
Мовчання влади – це не її хитра стратегія, а пастка, в яку вона сама себе заганяє.
Українська влада має негайно: 1) оприлюднити хоча б загальні контури своєї переговорної позиції; 2) публічно запевнити, що остаточне рішення не буде ухвалене без парламенту і суспільства; 3) підтвердити чи спростувати заяви Трампа щодо фактичної готовності угоди.