Про суто передвиборчу логіку ініціативи щодо 3000 «безкоштовних кілометрів» на УЗ написали вже багато.
Це явно повернення до практики популістських псевдосоціальних ініціатив, якими Зеленський фонтанував до початку повномасштабного вторгнення – «мільярд дерев», «президентський університет», «економічний паспорт» тощо. Але точно не позиція глави держави, що воює і тримається на плаву завдяки допомозі європейських партнерів.
Але в цій же логіці виступають інформаційні повідомлення-звітування в стилі радянських партійних чиновників на шпальтах газети «Правда» чи, радше, «Радянська Україна»:
- «Президент України Володимир Зеленський у жовтні провів понад 40 зустрічей із лідерами країн і міжнародних організацій, представниками урядів і команд партнерів, близько 20 телефонних розмов, а також узяв участь у шести форумах, самітах і засіданнях на рівні лідерів.
- Пріоритетами для Глави держави були: закінчення війни, подальша оборонна підтримка, збільшення фінансування для виробництва дронів, розвиток спільних оборонних виробництв, залучення більшої кількості держав-партнерів до ініціативи PURL та ефективне взаємовигідне використання фінансового інструменту SAFE».
Досягнені домовленості і дії партнерів щодо оборонної і фінансової підтримки подаються винятково як результати діяльності одного лише президента України.
Ніби за Зеленським не стоїть професійний дипломатичний корпус, якому доводиться «розгрібати» завали після «успішних візитів» Єрмака та Зеленського, ніби гроші і зброю дають не Україні, яка мужньо чинить спротив російському агресорові, а персонально Зеленському.
«Зеленський – суперпозитивна історична постать для України… Якби не Зеленський, України вже не було б… Він четвертий рік не спить і не дає світу забути про нас. Він не здається», – каже нам ексміністр Милованов, який «не приховує, що дебіл» і не читає книжок.
У країні, що воює, подібний «культ особистості» не лише виглядає недоречним, а й небезпечним. Зеленський і його піарники не мають забувати, що українська перемога — це результат зусиль Збройних Сил, дипломатів, волонтерів, суспільства в цілому, а не одного «втомленого, але непохитного лідера» з телевізійних сюжетів.
І чим ближче вибори, тим очевиднішою стає спокуса Банкової знову підмінити реальну роботу передвиборчим піаром «найвеличнішого лідера сучасності».