
Глава Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової і митної політики Данило Гетманцев знову взявся жорстко критикувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, на якій працює майже 2,2 млн. фізичних осіб-підприємців.
Навіть той факт, що з початку повномасштабної війни було зареєстровано в Україні понад 201,3 тис. ФОПів, а з початку цього року – понад 65,6 тис. ФОПів – він вважає негативом. Бо, мовляв, це все – лише результат масового використання спрощеної системи для ухилення від податків великим бізнесом.
За словами Гетманцева, спрощена система оподаткування, обліку і звітності в Україні «досі масово використовується для ухилення від сплати податків через дроблення бізнесу на ФОП. Ритейл, ресторани, готелі та інші сфери – бачимо, як великі компанії штучно реєструють десятки «підприємців», щоб платити менше в державний бюджет».
Як правило, Гетманцев і подібні до нього також згадують і про використання спрощеної системи в зарплатних схемах.
Але показово, що Гетманцеву в голову не приходить думка запитати: а що не так у звичайній системі оподаткування, якщо з неї компанії і підприємства так біжуть у спрощену систему? Чому настільки обтяжливі основні податки – ПДВ, податок на прибуток, ПДФО, який сплачується з зарплат. Можливо, проблема не в спрощеній, а в звичайній українській системі оподаткування?
До того ж, спрощена система – це не лише про оподаткування, це також про спрощення обліку і звітності. Величезною перевагою спрощеної системи є полегшена звітність і менший рівень втручання податківців і представників інших контролюючих органів.
Саме спрощена система оподаткування, обліку і звітності, яка діє в Україні ще з 1998-1999 рр., дозволила мільйонам українців не залежати від держави і соціальних виплат, але створити свій власний бізнес.
Так, спрощена система може використовуватися для оптимізації – бо відносини «клієнт-ФОП» вигідніші, ніж, наприклад, «роботодавець-працівник». Але податківці вже не перший рік використовують ознаки трудових відносин і намагаються такі оптимізації відсіювати. Аналогічно є можливість використовувати відповідні критерії і при дробленні бізнесів.
До того ж, чи насправді настільки масовою є проблема «ФОП-оптимізацій»? Навіть якщо порівняти статистику – в Україні 2,2 млн. ФОПів на орієнтовно 35 млн. населення – тобто менше 7%. У сусідній Угорщині 1,3 млн. ФОПів на 9,5 млн. населення – тобто майже 14%. І так, там також розуміють що навіть фізично не може кожен 7ий угорець (враховуючи малих дітей і людей похилого віку) бути підприємцем. І що там також є елемент податкової оптимізації. Але тим не менш систему не чіпають, бо розуміють, що переваги системи значно перевищують її недоліки.
Теперішня влада вже неодноразово наступала на права підприємців. Згадаймо, ще як у роки до повномасштабної війни вони насаджували реєстратори розрахункових операцій (т.зв. РРО) – звичайно, все за рахунок підприємців. І які масові акції протесту це викликало.
Показово, що і загалом в ставленні до приватних підприємців, і зокрема, в питанні РРО влада Зеленського мало не на 100% копіювала підходи уряду Азарова, який теж мріяв якось дореформувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності – до майже її повного знищення.
До речі, дуже схоже завдання перед собою ставить теперішня урядова Національна стратегія доходів на 2024-2030 рр.
Показово, що українське Міністерство фінансів, яке заявляло, що хоче реформувати українську спрощену систему за польським сценарієм – запровадивши аналог польського podatek ryczałtowy – диференційований від 2 до 17% в залежності від виду діяльності.
Але при цьому українська влада чомусь не хотіла звертати уваги на найбільш сприятливі моменти польського аналогу єдиного податку. Наприклад, на те, що в Польщі podatek ryczałtowy можуть використовувати фізичні і юридичні особи, чий річний доходів не перевищує 2 млн. євро (за теперішнім курсом це трохи менше 100 млн. грн.), а не 9,34 млн. грн. як зараз в Україні по 3ій групі спрощеної системи (по 1ій і 2ій – ще менше).
Але в Україні влада, не знаючи ані теорії, ані практики економічного життя, знов заходиться «общипувати гусей». А потім дивується, куди зникли хоча б існуючі податкові надходження.
