Поточна аналітика

Влада хоче більше фінансування від західних партнерів, але саботує обіцяні реформи – хоча держборг зріс на 3,9 млрд. доларів лише за червень

Місяць тому державний борг України впритул наблизився до психологічної межі у 100% ВВП. Нові цифри говорять по те, що цю межу вже, імовірно, подолано.

Так, державний борг України (у т.ч. гарантований) станом на кінець червня 2025 р. зріс до 184,8 млрд. доларів або до 7,7 трлн. грн.

За червень 2025 р. держборг зріс відразу на 3,9 млрд. доларів або на 2,1%. Для порівняння, у травні зростання боргу було лише на 1 млрд. доларів або на 0,56%. Тобто накопичення держборгу прискорилося майже в 4 рази.

Зважаючи на те, що у 2024 р. номінальний ВВП України становив 7,66 трлн. грн., виходить, що обсяг держборгу вже перевищив 100% ВВП – принаймні у співвідношенні до результатів минулого року.

Також фіксується тенденція щодо продовження зростання саме зовнішньої частки держборгу. Тепер це 75,1% (у травні – 74,3%). Сума зовнішнього держборгу – 138,7 млрд. доларів (у травні – 134,5 млрд.). Тобто зростання держборгу у червні відбулося саме за рахунок зовнішньої складової.

Внутрішній держборг (станом на кінець червня це 46,1 млрд. доларів) за місяць навіть трохи зменшився (у травні це було 46,5 млрд.). Тут могла зіграти роль, зокрема, і зміна курсу національної валюти.

Традиційно майже вся сума внутрішнього боргу – це облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Тут варто нагадати про дані Депозитарію Нацбанку України: Міністерство фінансів України за І півріччя 2025 р. виплатило за ОВДП на 12,82 млрд. грн. більше, ніж залучило.

Тим часом новообрана прем’єр-міністр України Юлія Свириденко кілька днів тому зробила заяву для Bloomberg про те, що, мовляв, її уряд вже у серпні 2025 р. планує розпочати переговори з Міжнародним валютним фондом про нову програму кредитування для України.

Мовляв, діюча програма МВФ загальним обсягом на 16 млрд. доларів (діє до 2027 р.) є недостатньою, і по ній вже значну частину коштів отримано.

При цьому, судячи з заяви Свириденко, уряд розраховує не лише на МВФ, але і на розширення міжнародної допомоги загалом – мовляв, міжнародні донори покрили «лише» 50% з 75 млрд. доларів фінансування, необхідного для держбюджету на наступні два роки.

Але слово «лише» тут виглядає недоречним: міжнародні партнери здебільшого надають фінансування дотримуючись строків, іноді навіть з випереджанням графіку. Наприклад, від МВФ черговий (вже 9ий) транш надійшов 1 липня 2025 р. (0,5 млрд. доларів).

А якщо і трапляються скорочення чи відтермінування платежів від наших західних партнерів, то в основному провина за це лежить на українській владі. Тут, звичайно, яскравим прикладом стало скорочення 4го траншу фінансової допомоги ЄС Україні з 4,5 до 3,05 млрд. євро – через невиконання владою трьох запланованих реформ – щодо децентралізації, реформи Агентства з розшуку і менеджменту активів (АРМА) і відбору суддів до Вищого антикорупційного суду.

Також Євросоюз вже напряму попередив українську владу: якщо скандальний законопроект №12414 (який Зеленський підписав буквально через 3 години після прийняття парламентом) щодо ліквідації незалежності НАБУ і САП не буде скасовано – може бути зупинено всю фінансову допомогу Україні.

Загалом якою відвертою ганьбою для «команди ефективних менеджерів Зеленського» є вся ця ситуація. З одного боку, є західні партнери, які надавали підтримку і через війну були готові заплющувати очі навіть на значні порушення з боку української влади (на кшталт, «прокидання» з призначенням голови БЕБ). І, з іншого боку, є Зеленський і Ко., які при такій шаленій фінансовій залежності країни від партнерів просто випробовували межі власної безпардонності, намагаючись покласти під Єрмака на додачу до ДБР і БЕБ ще й антикорупційні органи. І тепер цю владу вже майже відверто «тикають носом» у її власні «продукти життєдіяльності».

Цей випадок вчергове підтверджує: з цією владою не можна «по-доброму». Її треба контролювати і контролювати жорстко.

Але основна проблема в тому, що від цієї підірваної зовнішньої довіри страждає не влада, а Україна (як це вже сталося, зокрема, через втрату «торговельного безвізу»).

Всі ці випадки варто добре запам’ятати – щоб після зміни влади спитати з винних: і за непрофесіоналізм, і за недбальство, і за відверте шкідництво.