З приходом зимових холодів почастішали російські обстріли, а з ними – відключення електроенергії й теплопостачання.
Зеленський на початку листопада похвалявся, що влада готова до зими «як ніколи». Але, схоже, цю фразу варто читати інакше: «ніколи не готова».
Захист країни вимагає чіткого звіту по проблемах і конкретних дій щодо їх вирішення.
Ще минулого року Державне агентство відновлення і розвитку інфраструктури заявляло про те, що воно за державний кошт реалізує трирівневу систему захисту енергетичної інфраструктури.
- Зокрема, станом на кінець 2023 р., 103 об’єкти критичної інфраструктури (73 -енергетичної, 30 – газової) в 14 областях України мали отримати принаймні перший рівень захисту – зокрема, габіони навколо енергооб’єктів, які мали забезпечити принаймні пасивний захист від осколків.
- Станом на початок березня 2024 р. основну мережу головних підстанцій “Укренерго” мало бути забезпечено другим рівнем захисту – тобто бетонними спорудами, які мали б захистити автотрансформатори не лише від осколків, але і від ударів дронів. А у вересні 2024 р. на той момент вже екс-керівник “Укренерго” Володимир Кудрицький заявляв, що захист другого рівня мали 60 об’єктів (підстанції) “Укренерго”. Кудрицький обіцяв, що будівництво захисту другого рівня завершиться до зими 2024 р.
- І, врешті, мав бути підготовлений третій рівень захисту для 22 підстанцій в 14 областях України, який мав би витримати у т.ч. ракетні удари. За даними Кудрицького (вересень 2024 р.), будівництво третього рівня було зупинено – на нього влада продовжувала шукати гроші.
Наслідки російських атак ставлять питання щодо ефективності такої системи.
- З початку повномасштабного вторгнення в Україні є зруйнованими і/або окупованими 42% генеруючих потужностей енергосистеми України.
- Найбільшим окупованим енергетичним об’єктом залишається Запорізька АЕС (6 ГВт). Також окуповані теплогенераційні потужності на 12,47 ГВт і близько 3,78 ГВт потужностей відновлювальної енергетики.
- Що стосується руйнувань, найсуттєвіших втрат зазнала теплогенерація, в структурі якої 87% вугільних ТЕЦ є безповоротно втраченими (орієнтовно 25,28 ГВт).
- Руйнації та пошкодження зазнали 2,3 ГВт потужностей гідрогенерації (найбільша втрата – Каховська ГЕС).
- Зруйновано або окуповано близько третини всіх потужностей відновлювальної енергетики (ВДЕ). Орієнтовно 3,97 ГВт потужностей ВДЕ зруйновано. Вітрова енергетика постраждала трохи менше (хоча були пожежі на трьох вітрогенераторах у Донецькій та Запоріжській областях, пошкодження трансформаторної підстанції ВЕС у Херсонській області, попадання бойової частини дрону у лопать вітрогенератора біля Очакова Миколаївської області). Утім дві третини вітрогенераторів в Україні зараз зупинено. Натомість сонячні електростанції є більш вразливі до обстрілів (через велику площу забудови та крихкість фотоелектричних модулів). Так, у Харківській області зруйновані всі наземні сонячні електростанції (28,4 МВт встановленої потужності) та більшість промислових дахових СЕС (6,3 МВт пошкоджено та зруйновано, а лише 1,0 продовжує працювати), до 1,2 ГВт СЕС знаходяться на тимчасово окупованих територіях.
- Майже третина всіх енергетичних втрат – Запорізька область (майже 12 ГВт зруйновано або окуповано). Також великі енергетичні втрати в Донецькій (9,9 ГВт), Херсонській (3,3 ГВт), Київській і Вінницькій (по 1,8 ГВт) областях.
З початку року окупанти здійснили вже більше 10 повномасштабних атак на енергетичну інфраструктуру України. Потужність виробництва електроенергії в Україні скоротилася більш ніж на 9 ГВт.
- У листопаді всі українські АЕС знизили виробництво електроенергії через обстріли. 3 з 5 працюючих теплоелектростанцій ДТЕК (найбільшого енергетичного оператора України) і до 90% його маневрових потужностей зазнали суттєвих пошкоджень внаслідок ракетних обстрілів. Курахівську ТЕС (на Донеччині) було по суті розібрано на запчастини для ремонту інших теплоелектростанцій.
- На даний момент, енергогенерація України виглядає таким чином: АЕС дають в середньому 7,78 ГВт годин, ТЕС та ТЕЦ – 2,4 ГВт годин, ГЕС та ГАЕС – 1,2 ГВт годин, “зелена” генерація – 0,628 ГВт годин, що сумарно становить 12 ГВт годин генерації електричної енергії. При споживанні електричної енергії у піки на даний момент 14 ГВт годин влітку та 16-18 ГВт годин взимку.
- Маємо дефіцит на рівні 2 ГВт годин влітку та 4-6 ГВт годин. Влітку дефіцит може бути і вищим, через те, що блоки АЕС виходять в плановий ремонт.
Імпорт електричної енергії покриває 1,7 ГВт годин у піки (якщо така зайва електроенергія є у наших європейських партнерів) та піднімається до 2,1 ГВт годин із 1 грудня 2024 р.
- У той же час, через те, що під час одного із масованих ракетних обстрілів була пошкоджена електропідстанція Мукачево-500, через яку здійснюється близько половини імпорту електричної енергії із Словаччини, Румунії та Угорщини імпорт здійснюється лише на рівні близько 1/5 від технічно доступного.
Ситуація потребує вжиття кардинальних заходів. Уряд має прозвітуватися і запропонувати терміновий план дій щодо таких питань:
- Чому, вже маючи досвід руйнівних атак окупантів на українську енергетичну інфраструктуру, українська влада виявилася не готовою до нових ударів російських окупаційних військ по українських ТЕЦ, підстанціях, газових сховищах?
- Скільки загалом об’єктів реально потрапили до програми фізичного захисту об’єктів енергетичної інфраструктури від Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури?
- На скількох і яких саме об’єктах було проведено реальні роботи із забезпечення захисту, і чому ця система захисту виявилася неефективною перед ударами окупантів?
- Скільки захищених програмою об’єктів енергетичної інфраструктури було виведено з ладу внаслідок обстрілів?
- Якою була загальна вартість реалізації зазначеної програми захисту енергетичної інфраструктури? Який був рівень фінансування даної програми і яку частину коштів було реально витрачено на побудову системи захисту?
Чесно відповівши на ці питання, необхідно спрямувати кошти не на зарплати прокурорам чи «кешбеки інвестняням», а на пріоритетні задачі захисту енергетичної системи України.