Поточна аналітика

Влада намагається закрити рота журналістам під виглядом «захисту прав»

У парламенті з’явився законопроєкт (14057), який фактично блокує публікацію журналістських розслідувань до вироку суду. Це прямий тиск на медіа і громадських активістів, адже розслідування стосуються саме корупції у владі. Офіційні пояснення влади про «захист прав людини» виглядають цинічно, адже йдеться про спробу обмежити свободу слова. Президент і його більшість у парламенті вкотре демонструють, що бояться правди більше, ніж ворога.

Спроба «Слуг народу» змінити Цивільний кодекс, щоб обмежити журналістів, є нічим іншим як наступом на свободу слова.

У воюючій країні, де суспільство тримається на довірі, прозорості та правді, влада обирає зовсім інший шлях – закривати рота тим, хто викриває корупцію і зловживання. Це пряме продовження курсу Зеленського та його монобільшості на посилення контролю над інформаційним простором.

Влада не вперше намагається «зачистити» незалежні медіа. Ще у квітні 2022 року, коли у влади пройшов переляк, з цифрового мовлення було незаконно відключено незалежні від влади телеканали «Прямий», «5й» і «Еспресо».

З іншого боку, країна вже бачила спробу тиску на «Українську правду» та NV через санкції, атаки на антикорупційні інституції. У цих випадках під тиском міжнародних партнерів влада відступала, але щоразу повертався до тієї ж ідеї – поставити громадян у інформаційний вакуум.

І зараз ми знову бачимо ту саму логіку – замість відкритості, цензура.

У час війни влада мала б забезпечувати максимальну прозорість і чесну комунікацію з суспільством. Адже саме журналістські розслідування показують, де крадуть ресурси, де є несправедливість, де чиновники займаються «піаром» замість роботи. Якщо цю роботу заблокувати – бюджет і далі розкрадатимуть, а народ дізнаватиметься правду лише тоді, коли вже буде запізно.

Потрібні не заборони, а навпаки – максимальна публічність. Влада мала б підтримувати незалежні медіа, а не створювати для них пастки у вигляді нових обмежень. Захист прав людини не може означати придушення свободи слова. Навпаки, тільки вільна журналістика є гарантією справедливості та правди у суспільстві.

У час війни потрібно діяти швидко і чесно – розслідувати факти корупції, карати винних, а не карати тих, хто про це повідомляє. Влада має припинити атаки на медіа й активістів і зайнятися тим, що справді наблизить нас до перемоги – реформами, зміцненням інституцій та ефективним управлінням державою.