За даними Міністерства соціальної політики, які було оприлюднено в рамках експертної дискусії «Інтеграція ВПО на ринку праці: від тимчасових рішень до сталої зайнятості», наразі в Україні нараховується близько 860 тис. внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які є працездатними, але які не мають роботи.
Загальна кількість ВПО, нагадаємо, зараз оцінюється у близько 5 млн. осіб. Показово, що найбільше ВПО налічувалося не в західних областях України (як на початку війни), а на сході (Донецька, Харківська і Дніпропетровська області) та в Києві – у кожному із цих регіонів від 400 до 600 тис. ВПО.
При цьому за 2024 р. лише 63 тис. внутрішньо переміщених осіб зверталися до центрів зайнятості. Тобто лише трохи більше 7% безробітних ВПО використовує механізм центрів зайнятості. Це можна пояснити як неефективністю роботи таких центрів, так і запропонованою владою схемою, коли чоловіки-ВПО перед тим, як звернутися до центру зайнятості, мають спочатку стати на облік до ТЦК – що, за діючих умов, означає доволі швидку мобілізацію.
Хоча представники Мінсоцполітики і заявляли, що, мовляв, влада реалізує певні програми підтримки ВПО – у т.ч. допомоги з житлом, догляду за дітьми, тощо. Але жодної конкретики – зокрема, хоча б проміжних результатів – скільки осіб отримали таку підтримку – в міністерстві навести не змогли.
А програма субсидій на оплату оренди житла для ВПО і осіб, житло яких було знищено запрацювала лише з 29 січня 2025 р. Аби отримати субсидію вартість оренди має бути вищою від 20% доходу родини і при цьому в родині не може бути власного житла на підконтрольній території України.
Відсутність ефективних рішень і системної політики влади щодо допомоги ВПО – це значний негатив, особливо зважаючи на те, що зараз фіксується нова хвиля ВПО (за ІІ-IV квартали 2024 р. близько 200 тис. осіб додатково) через наступ окупантів на сході України.
Тому ще рік тому «Європейська солідарність» і зокрема народний депутат від «ЄС» Олексій Гончаренко пропонували конкретні заходи для посилення працевлаштування ВПО – зокрема, стимулювання відкриття власного підприємництва, створення податкових знижок для роботодавців, які наймають на роботу ВПО, перенавчення ВПО за професіями, які мають попит саме у регіоні, де вони знаходяться.
Саме відсутність роботи, а також, як правило, відсутність відносно недорогого житла, є ключовими причинами, чому ВПО змушені їхати далі на захід – у інші країни, чи навіть повертатися на окуповані території (бо там залишилося житло, можливо, також і родичі).
Тому, «Євросолідарність» ставила як основне завдання державної політики щодо ВПО збереження в Україні, якомога більше сімей з дітьми та забезпечення інтеграції ВПО в тих регіонах, де вони знаходяться.
Це легше і реалістичніше, аніж потім повертати людей з-за кордону після кількох років проживання і інтеграції в цих країнах.
Впевнені, що такі заходи могли б формувати основу майбутнього демографічного і економічного відновлення України. Вважаємо, що на такі заходи більш доцільно витрачати державні кошти, ніж наприклад 150 млн. грн. нещодавно виділених Кабінетом Міністрів на ефемерне Міністерство єдності.