Відразу кілька рішень Національної комісії з регулювання енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) викликали вкрай негативну реакцію з боку найбільших металургійних підприємств України.
По-перше, мова йде про вже схвалене рішення підвищити тарифи на транспортування природного газу відразу на 305%.
По-друге, йдеться про запуск процедури перегляду граничних цін (т.зв. “прайс-кепів”) на електроенергію (у т.ч. імпортовану) для непобутових споживачів.
По-третє, готується рішення НКРЕКП про підвищення тарифу на передачу електроенергії на 26%.
Не випадково, що головним супротивником цих кроків стала металургія, яка є однією з найбільш енергозатратних галузей країни. Протягом перших 10-20 років незалежності України власники найбільших металургійних підприємств не вкладалися в підвищення ефективності виробництва. Відповідно, рівень моральної застарілості, фізичної зношеності виробництва, енергоефективності був вкрай плачевним.
З іншого боку, періоди низьких світових цін на чорні метали попередніх 10-15 років все ж таки стимулювали більшу частину виробників почати звертати увагу на ці проблеми.
Більше того, навіть під час повномасштабної війни і незважаючи на те, що чимало підприємств металургійного сектору перебувають під ризиком масштабних руйнувань і російської окупації, частина інвесторів продовжувала вкладати кошти у оновлення виробничих потужностей. Наприклад, у 2023 р. «ArselorMittal Кривий Ріг» інвестував у виробництво 130 млн. доларів, ще 155 млн. доларів інвестицій було анонсовано на цей рік.
І це при тому, що і у «Арселора», і у більшості інших металургійних підприємств виробничі потужності завантажені в кращому разі на 50% – і через обстріли, і через вимивання кадрів по мобілізації, і через проблеми з транспортуванням готової продукції (наприклад, морем відновили повноцінне вивезення металургійної продукції лише з вересня 2023 р.).
Та і ринкова кон’юнктура зараз на чорні метали не найкраща – наприклад, по сталі з початку року світові ціни просіли приблизно на 10-15%.
Тому навіть зважаючи на величезні проблеми в українській енергетиці через масовані обстріли російських окупантів, різко підвищувати тарифи на енергоносії може бути доволі ризиковано. До того ж, враховуючи те, що у попередні роки тарифи на енергоносії і так зростали доволі стрімко – зокрема, тариф на передачу електроенергії для промисловості з початку війни зріс на 53%.
Той же «ArselorMittal Кривий Ріг» вже попередив: якщо рішення про підвищення тарифу на передачу електроенергії на 26% буде остаточно схвалене, виробництво металургійної продукції знову падатиме, надходження ПДВ від імпорту сировинних ресурсів скоротяться приблизно на 100-150 млн грн на місяць, а валютних надходжень – орієнтовно впадуть на 50-100 млн. доларів.
Інший великий виробник – Нікопольський завод феросплавів (НЗФ) – виступив категорично проти підвищення (чи навіть скасування) «прайс-кепів» – у т.ч. на імпортовану електроенергію. «Імпорт збільшить ціну і поховає феросплавну галузь – 100%» – заявив один із топ-менеджерів НЗФ Олександр Завгородній.
До речі, по «прайс-кепам» теж вже були підвищення – у червні 2024 р. НКРЕКП підвищила їх по вечірніх годинах на 20%, а у окремі нічні години – взагалі більш, ніж вдвічі.
По вже схваленому рішенню НКРЕКП підвищити тарифи на транспортування природного газу відразу на 305% є різка реакція Федерації металургів України.
“ФМУ виступає категорично проти підвищення тарифу на транспортування природного газу. У зв’язку з повномасштабною війною, будь-яке подальше підвищення тарифу на транспортування природного газу призведе до падіння обсягів виробництва, масового скорочення працівників та небезпеки втрати стратегічно важливої галузі” – заявили в Федерації металургів.
Також там закликали опублікувати детальні розрахунки з розшифровкою витрат Оператора ГТС України.
У ФМУ нагадали, що з початку повномасштабної війни експорт металургійної продукції з України скоротився майже на 70%. Зараз виробництво сталі в Україні становить менше 30%, а залізорудної продукції – менше 50% від рівня до початку повномасштабної війни.