Здатність до оперативного реагування на наслідки масованих атак стає дедалі більш важливою функцією місцевого самоврядування незалежно від відстані до фронту.
У липні відбулася максимальна кількість атак на громади. У громадах на підконтрольній території було зафіксовано 3 868 атак – на 5,4% більше, ніж у червні, коли їх чисельність досягла 3 670.
Однак попередні дані про серпень свідчать про перевищення цього антирекорду.
Масштаб руйнувань став в рази вищим, ніж рік чи два тому. Кількість атак за рік виросла на 50,8% (з 2 565 у липні 2025 року до 3 868 у липні 2026 року), а порівняно з липнем 2024 року – у 3,8 раза (з 1 025 до 3 868).
Ще швидше зростають руйнування – кількість уражень цивільної інфраструктури збільшилася на 111% порівняно з липнем 2025 року (з 454 до 958) і майже у 9,5 раза порівняно з липнем 2024 року (зі 101 до 958).
Експерти усе частіше привертають увагу, що належність до прифронтової території більше не може бути єдиним критерієм потреби у державній підтримці.
Усе більш важливо враховувати реальну інтенсивність атак, коло ураженої інфраструктури
Оскільки агресор дедалі більше застосовує для атак дрони та ракети, а не артилерію, імовірність атак дедалі менше залежить від близькості до лінії фронту.
На повітряні та дронові удари в липні припало 3 329 із 3 868 атак, або 86,1%. Порівняно з червнем їхня кількість виросла на 7,9% (з 3 084 до 3 329), тоді як кількість артилерійських, мінометних та ракетних обстрілів зменшилася на 8% (з 586 до 539).
Для порівняння, у липні 2025 року повітряні й дронові удари становили 62,5% усіх атак, а в липні 2024 року – лише 39%.
У цих умовах, громади потребують ресурсів для роботи в умовах щоденного тиску, великі міста – значних можливостей для оперативного ремонту житла та критичної інфраструктури, а сільські, селищні й неприфронтові громади – готовності до раптових повітряних атак.
Однак для цього громадам потрібні ресурси, яких влада Зеленського їх активно позбавляла впродовж останніх років. А вже очевидно, що концентрація ресурсів владою була потрібна лише для масштабнішого дерибану.
Тепер час повернути бюджетні ресурси громадам, щоб вони могли забезпечити відповідний масштабу викликів план реагування і забезпечили критичні потреби своїх мешканців.