Попри формальні заборони на стягнення боргів під час воєнного стану, після його завершення сотні тисяч українців ризикують втратити своє майно, включаючи житло, через борги за комунальні послуги. Причини накопичення боргів лежать не тільки на людях, а й у безробітті, низьких доходах та відсутності державної підтримки. Уже сьогодні у роботі перебуває понад 429 тисяч виконавчих проваджень на мільярди гривень, і ця цифра зростатиме. Влада не пропонує системних рішень для захисту соціально незахищених, обмежуючись формальними відстрочками.
Ця ситуація демонструє глибоку байдужість влади до реальних проблем людей. Президент, уряд та монобільшість не розробили дієвого механізму захисту тих, хто втратив роботу, домівки або джерела доходу через війну. Сотні тисяч українців опинилися у борговій пастці не тому, що не хочуть платити, а тому, що фізично не можуть цього зробити. Проте уряд фактично залишив людей наодинці з проблемою, чекаючи, коли воєнний стан завершиться, щоб дозволити комунальникам стягувати борги через суди.
В умовах війни влада повинна діяти відповідально й швидко, а не відкладати болючі питання на потім. Влада демонструє імітацію турботи — тимчасові обмеження на стягнення боргів не вирішують проблеми, а лише переносять її у майбутнє. Чи є план дій уряду, щоб після війни не перетворити комунальні борги на національну катастрофу? Чи є механізми реструктуризації, списання чи компенсації для найбільш вразливих категорій громадян?
Вже зараз потрібно розробити прозору й справедливу політику реструктуризації боргів, передбачити державну підтримку для малозабезпечених та внутрішньо переміщених осіб, а також реформувати житлово-комунальну сферу, щоб тарифи були економічно обґрунтованими, а не завищеними. Влада має припинити піаритись на формальних заборонах і почати системно працювати над запобіганням соціальній катастрофі.
Уряд і парламентська більшість вже сьогодні мають представити план дій для захисту людей після закінчення воєнного стану. Часу на розкачку немає: кожен місяць бездіяльності лише збільшує масштаби боргової кризи. Війна — це не виправдання для провалів у соціальній політиці, а навпаки — тест на ефективність і справедливість влади.