Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький оголосив, що уряд Польщі буде вимагати від ЄС повернення дозволів для вантажних перевізників з України. Тобто, по суті, він підтримав ключову вимогу блокувальників польсько-українського кордону.
Страйк триває вже понад три тижні – з 6 листопада 2023 р. Заблоковано три найбільші КПП “Корчова-Краківець”, “Гребенне-Рава Руська”, “Дорогуськ-Ягодин”. Пізніше було також заблоковано КПП “Медика – Шегині”.
Протягом останніх днів черга вантажних автомобілів на в’їзд до України сягала близько 2500 авто.
Ще на початку листопада було зорощуміло, що ситуація загострюватиметься. Можна було погодити умови, які потенційно могли бути вигідними для обох сторін. Наприклад, можливості створення КПП для швидкого проходження пустих польських вантажівок, що повертаються з України (наприклад, на КПП Долгобичув-Угринів). Загалом є потреба в максимальному спрощенні і пришвидшенні проходження польсько-українського кордону.
Проблему з тим, що запровадження електронної черги збільшило час пропуску європейських (у першу чергу, польських) фур через кордон – треба було вирішувати швидше, а не чекати, поки ситуація загостриться і почне виходити з-під контролю.
При цьому не можна було погоджуватися на ключову вимогу – повернення до системи дозволів на вантажні перевезення, оскільки це крок назад у нашій євроінтеграції. Але, на жаль, саме цей сценарій зараз і починає реалізовуватися.
Українська влада не змогла вирішити проблему. Теперішня польська влада вирішила використати цю ситуацію в своїх політичних інтересах і спробувати перехопити зиск від протестів в антиукраїнської «Конфедерації». Такий крок «Право і справедливість» робить, зважаючи на те, що вже у грудні вона зможе втратити уряд. І якщо їхні опоненти («Громадянська платформа» і її коаліція) в новому уряді підуть на більш проукраїнські кроки, «ПіС» зможе це використати в політичній боротьбі на ближчих місцевих виборах.
Польський досвід блокування стимулює конкурентів українських перевізників розпочинати акції в сусідніх країнах. Зокрема, з 1 грудня Спілка перевізників Словаччини починає блокувати кордон на КПП «Вишнє Німецьке – Ужгород».
Паралельно назріває ще одна проблема – щодо імпорту українського цукру в країни Євросоюзу. Як заявила французька група виробників цукрових буряків CGB, імпорт українського цукру до Євросоюзу може сягнути 700-800 тис. тонн у сезоні 2023-2024 рр. За даними Єврокомісії, це приблизно вдвічі перевищує імпорт попереднього сезону та значно перевищує середній показник у 21,5 тис. тонн за попередні п’ять років.
Відповідно, французькі виробники цукру вже починають вимагати реекспорту української продукції з ЄС. І це при тому, що поки що ціни на цукор на європейському ринку високі і ситуація для місцевих виробників не є занадто критичною.
Загалом Євросоюз в 2022 р. надав Україні безпрецедентні пільги – у т.ч. щодо безмитного імпорту українських товарів (в першу чергу, сільськогосподарських) і т.зв. «транспортний безвіз» – дозволивши у т.ч. вантажні транспортні перевезення українськими компаніями без дозволів.
У цій ситуації українська влада чомусь вирішила, що проблем нема назавжди, і подальший контроль за ситуацією не потрібен взагалі. Фактично, українська влада у питаннях експорту до ЄС самоусунулася.
Чимось такий підхід української влади нагадує водія, машину якого тягнуть на тросі – а він розслабився і сів на заднє сидіння. Але на найближчому перехресті, машина, яку тягнуть, вріжеться в те авто, яке їй допомагає.
Такою політикою влада створює проблеми і Україні, і тим, хто нас тягне. Це і акції протесту, і блокування, і додаткові можливості для піару з боку антиукраїнських і радикальних сил – від польської «Конфедерації» до словацької СМЕР і угорської ФІДЕС.
Українська влада кидається у крайнощі – або взагалі самоусувається від контролю, або намагається зарегулювати все максимально, як зараз зерно в одеських портах.
Українській владі вже час розробляти хоч базові стратегії реакцій на конфлікти, подібні до зернового, транспортного, а тепер і цукрового. Бо є велика імовірність, що таких конфліктів ставитиме все більше. Діючий підхід української влади щодо самоусунення від вирішення проблем може створити довгострокові проблеми для євроінтеграції України.