Скільки точно діюча влада планує цього року витратити на свою дивну іграшку під назвою «Міністерство національної єдності» – невідомо.
Оскільки Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 р.» було прийнято у листопаді 2024 р., а згадане міністерство було створено на початку грудня 2024 р. Відповідно, такого бюджетного розпорядника, як Мінєдності по суті ще в бюджеті немає. Послідовність, взаємоузгодженість і логічність – це не про діючу владу.
Утім, на урядовому засіданні Кабінет Міністрів виділив новоствореному міністерству 150 млн. грн. Раніше ці гроші були під Мінекономіки (загальний фонд) – за програмою “Забезпечення виконання завдань і заходів із підтримки українців за кордоном та сприяння їх поверненню в Україну”.
До речі, те, що уряду дозволяють в ручному режимі перекидати сотні мільйонів гривень з одного бюджетного розпорядника на іншого (в рамках Додатку 3 Закону про держбюджет) – це теж не добре. Уряд вже не перший рік вибиває собі такі права. Але, нагадаємо, що згідно із ст.85 Конституції України внесення змін до Державного бюджету належать до виключних повноважень Верховної Ради.
На що точно будуть витрачені ці кошти – не відомо, як і в принципі не відомо, чим точно буде займатися новостворене міністерство.
Але можна припустити, що згідно із робочою концепцією міністерства (яку було презентовано 23 грудня 2024 р.), буде створено «Агентство національної єдності» і далі воно відкриє департаменти в ключових країнах перебування українців, насамперед, у Німеччині, Польщі та Чехії, а в столицях цих країн буде створено “Хаби єдності” (Unity Hub) (тобто за кордоном від Мінєдності будуть і департаменти, і хаби).
Як заявив міністр нацєдності Олексій Чернишов, «хаб стане місцем для об’єднання українців, надання консультаційної та інтеграційної підтримки, розвитку культурних і освітніх ініціатив. А тим, хто буде готовий, надаватиметься вся необхідна допомога для повернення додому».
Вище перелічені функції хабу єдності (консультаційна підтримка, культурні, освітні ініціативи) значною мірою збігаються з функціями наявних генеральних консульств України. Причому консульства мають чітко визначений дипломатичний статус, на відміну від дивних закордонних представництв дивного міністерства. Також окремі з цих функцій (культурна дипломатія) вже виконує Український інститут, який також має представництва у Франції і Німеччині.
Показово, що за час повномасштабної війни і на фоні виїзду за кордон близько 7 млн. українців влада не відкрила жодного нового консульства в країнах компактного проживання українців.
Наприклад, у Німеччині, де мешкає понад 1,2 млн. українців продовжують діяти посольство в Берліні та лише 4 генеральні консульства – у Мюнхені, Гамбурзі, Дюссельдорфі і Франкфурті. Наприклад, у землі Баден-Вюртемберг (м.Штуттгарт) мешкає 155 тис. українських біженців – вдвічі більше ніж у сусідній Франції, але там немає консульства. І час очікування на прийом до консула України в деяких країнах Європи може цілком тривати 1,5-2 місяці.
Проте, паралельно із офіційними представництвами МЗС України тепер будуть створюватися представництва нового міністерства. Відбуватиметься явне принаймні часткове дублювання функцій цих представництв – за державний кошт. Проте кілька людей із оточення Чернишова і Єрмака отримають грошовиті і комфортні посади десь у Берліні, Празі чи Варшаві. І будуть вести агітацію за владу при підготовці до виборів.