Поточна аналітика

Влада вирішила, що ані мир, ані Європа їй не потрібні – лише нескінченне перебування в кріслах

Поведінка Володимира Зеленського і його оточення останніми днями показує небезпечну тенденцію.

Нездатні ефективно і професійно вести перемовини, вони провалили завдання примусити росію до припинення вогню. Навпаки, дали Трампу і, найгірше, росії можливість розповідати, нібито це Україна не хоче миру.

Вони не знайшли способу і відкинути облудні рашистські вимоги «віддати весь Донбас», і примусити росіян до зупинки (посиленням санкцій). Навіть в умовах, коли західний світ потребує українських технологій у боротьбі з дронами, вони примудрились провалити шанс на об’єднання заради спільного примусу росії до миру.

З іншого боку, безглуздими вимогами «обіцянки членства в ЄС до 2027 року» при проваленому ухваленні рішень щодо реформ через гниття «слуг» – вони налаштували проти себе керівництво ЄС і провідних країн-членів.

А авантюристською атакою на Віктора Орбана лише підвищили шанси того на переобрання. І навіть у разі перемоги на виборах в Угорщині опозиції – тепер доведеться починати стосунки з Будапештом не з симпатій і навіть не з чистого листа – а з конфлікту.

Ба більше: блокування 90 млрд євро від ЄС уже протягом місяця означатиме жорстку бюджетну кризу, яка відіб’ється не лише на добробуті людей, але й на здатності країни оборонятися.

Зате у внутрішній політиці влада тиском на Верховний Суд у справі «санкцій» проти Порошенка чітко показує Європі – що іде не європейським шляхом.

Нездатністю впоратись із кризою на паливному ринку – розписується у професійній непридатності.

А обвинуваченням НАБУ у «провокуванні парламентської кризи» – показує нездатність засвоювати уроки і впертість у корупційному виборі. Бо не викриття корупції, а власне корупція є причиною занепаду і гниття «слуг».

Виходом з цього «ідеального шторму» є зміна способу управління країною.

Термінове формування коаліції єдності і професійного уряду національного порятунку.

Без цього Україна приречена на нисхідну спіраль і дедалі глибшу кризу.

Можновладці сподіваються уникнути її персонально: думають, що їх будуть «любити» виборці внаслідок інформаційних маніпуляцій, і допомагати грішми партнери – бо в цивілізованому світі співчувають Україні.

Але з кожної новою кризою шансів на це все менше. А ціна самоствердження Зеленського і Ко зависока.