Фінансування науки в Україні впало до рекордно низьких 0,33% ВВП — це в 15 разів менше, ніж в Ізраїлі. Через відсутність державної підтримки українські вчені та інноватори втрачають можливості для розвитку, а перспективні стартапи масово переносять бізнес за кордон. Влада імітує реформи, зосереджуючись на звітах і піарі, замість створення реальних умов для науки й підприємництва. У час війни це не лише втрата майбутнього економіки, а й удар по обороноздатності, адже сучасні технології без науки не розвиваються.
Те, що наука фінансується лише на рівні 0,33% ВВП, — це вирок чинній владі. Президент, його уряд і монобільшість роками обіцяють підтримку інновацій, але на практиці зводять усе до декларацій. В результаті Україна втрачає свій науковий потенціал, а молоді спеціалісти шукають можливості за кордоном. Десятиліттями в країні йшла деіндустріалізація, і сьогодні влада фактично добиває залишки наукової школи.
Водночас саме під час війни держава мала б різко збільшувати підтримку наукових досліджень і стартапів. Бо без розвитку власних технологій ми залишаємося залежними від імпорту зброї, техніки та інновацій. Але замість стратегічного бачення ми бачимо байдужість і проїдання бюджету на піар-проєкти, які не створюють доданої вартості.
Найбільш кричущий показник — понад 90% українських стартапів змушені переносити штаб-квартири за кордон через несприятливі умови вдома. Це означає, що країна фактично експортує не готову продукцію чи інновації, а таланти й ідеї. Монобільшість у парламенті за ці роки не ухвалила жодного системного закону, який би реально полегшував умови для науковців і стартапів.
Потрібна державна програма стимулювання науки та інновацій, а не чергові «стратегії на папері». Варто встановити гарантоване фінансування науки не нижче 1% ВВП, забезпечити прозорі грантові механізми для дослідників і створити податкові пільги для стартапів, які працюють в Україні. Це дало б імпульс розвитку економіки навіть у час війни і стало б фундаментом для перемоги – і відновлення країни після неї.