Як свідчать оприлюднені днями результати опитування соціологічної групи «Рейтинг», за рік (з лютого 2023-го по лютий 2024 року) рівень повного схвалення діяльності президента Зеленського обвалився із 58% до 22%. А тих, хто так чи інакше не схвалює їх, зросла від 7% до 33%.
Зростання кола тих українців, які «скоріше схвалюють» діяльність Володимира Зеленського (з 33% до 41%) не змінює загальної тенденції. Адже виступає лише транзитним етапом у процесі зміни настроїв.
Із фігури, яка мала згуртувати український народ на опір агресору, і мала для цього у квітні 2022 року повну підтримку 74% українців при несхваленні лише 5%, він перетворився на людину, яка не виправдала очікувань.
Через волюнтаризм, непрофесійність, нездатність та відверте небажання консолідувати усі здорові сили українського народу на досягнення спільної мети, президент Зеленський і очолювана ним «команда із 5-6 менеджерів» вичерпала величезний кредит довіри українського суспільства.
Про це, зокрема, свідчить і інше опитування, проведене Інститутом соціальної та політичної психології НАПН спільно з Асоціацією політичних психологів України у першій половині березня 2024 року.
За його підсумками з’ясувалося, що різко зменшилася частка громадян, які вважають, що події в Україні розвиваються у правильному напрямку (33,8% опитаних проти 50,8% рік тому).
Натомість уже 70% респондентів вважають, що влада наживається на війні і все глибше грузне в корупції. Причому так вважає навіть половина (48%) все ще прихильників президента Зеленського.
Уже 42% вважає, що змін на краще скоріше або однозначно не відбудеться і лише кожен четвертий респондент (25%) очікує, що ситуація в країні може змінитися на краще.
По іншому не могло бути на тлі тієї демонстративної зухвалості та безвідповільності, які демонстрував Зеленський та його оточення.
- Боротьба з опозицією замість концентрації спільних зусиль як в середині країни, так і за її межами.
- Запізнілі рішення щодо будівництва укріплень та нарощування виробництва зброї, зокрема й дронів та боєприпасів в середині країни.
- Політично вмотивоване втручання у керівництво військами.
- Відмова від виконання раніше взятих на себе зобов’язань щодо заохочення військових.
- Зміщення популярних професійних командирів через політичні ревнощі.
- Провалена підготовка критичної інфраструктури до нових атак ворога та розкрадання виділених на це коштів.
- Тиск на бізнес і підрив економічного відновлення.
- І в решті-решт постійні скандали щодо невпинного дерибану і без того вкрай обмежених коштів бюджету на держзакупівлях в умовах, коли вся країна змушена була затягувати паски.
Усе це та багато іншого позбавило Зеленського та його найближче оточення загальної підтримки з боку мільйонів українців, які навесні 2022 року були готові згуртуватися не навколо мстивого, дріб’язкового й егоїстичного політика, а верховного головнокомандувача воюючої країни.
Сподівання влади, що «війна усе спише» і можна продовжувати прикривати нею корупцію, непрофесійність та найрізноманітніші інші зловживання – категорично відкидається усе більшою частиною українського суспільства.
Ані «єдиний марафон», ані штучні перепони діяльності опозиції, ані боротьба зі свободою слова уже не зарадять ситуації. Для влади наближається час відповідальності за зроблене і не зроблене.
А для країни єдиним виходом залишається формування уряду національної єдності та порятунку та відновлення повноцінного функціонування Верховної Ради як ключового самостійного політичного органу у парламентсько-президентській республіці.