Експерт Davis Center при Гарвардському університеті Крейг Кеннеді (раніше працював інвестиційним банкіром в Morgan Stanley i Merrill Lynch) у своєму дослідженні Russia’s Hidden War Debt, приходить до висновку: крім офіційно оприлюдненого бюджету рф на війну з Україною (13,5 трлн. рублів або 41% видатків федерального бюджету) існує ще й прихований бюджет фінансування війни. Мова йде про величезні обсяги кредитування російськими банками військово-промислового сектору ВПК.
З середини 2022 р. обсяг кредитування російськими банками юридичних осіб зріс на безпрецедентні 415 млрд. доларів або на 71% (для порівняння, це 19,4% ВВП рф). Різке зростання кредитування почалося в липні 2022 р., коли стало зрозуміло, що війна може суттєво затягнутися.
За підрахунками експерта, з цієї суми від 210 до 250 млрд. доларів – це пільгове кредитування комерційними банками підприємств військово-промислового сектору, або секторів, які напряму з ним пов’язані. Зокрема, мова йде про кредитування виробництва «готової металевої продукції», «іншої автомобільної продукції», окремих видів комп’ютерної техніки, тощо.
Для порівняння, ця сума в 1,4 рази більша, ніж нафтогазові доходи рф. В 1,8 рази більша, ніж офіційний військовий бюджет рф. І в 6,5 разів більша, ніж державний борг рф.
Деякі російські (навіть опозиційні) економісти, зокрема С.Алексашенко, вже встигли розкритикувати ці розрахунки, бо мовляв, К.Кеннеді залучив до ВПК і суміжних галузей занадто широке коло підприємств. Але автор визнає, що не всі підприємства, які отримували кредитування в цих секторах, працювали (виключно) на ВПК рф, але навіть із знижувальною поправкою, мова йде про суму кредитування до 250 млрд. доларів.
Крім суто фінансової мети, таємний військовий бюджет рф переслідував і мету пропагандистсько-психологічного тиску, спрямованого і на внутрішніх, і на зовнішніх споживачів. Мовляв, рф вже третій рік воює, але при цьому економічно і фінансово почуває себе, за офіційними даними бюджету рф, просто чудово.
Автор зауважує, що в рф вже був досвід подібного «позабюджетного фінансування» в 2010-2022 рр. з метою переозброєння російської армії і вже навіть були проблеми з цим (у 2016-2017 та 2019-2020 рр., коли чимало кредитів оборонним заводам довелося «списати»).
Але цього разу ситуація вже почала виходити з-під контролю – через занадто великі масштаби її використання. І коли центробанк рф постійно звертав увагу на значні обсяги кредитування – у т.ч. юридичних осіб, він не міг не розуміти, на кого спрямована значна частина цих кредитів.
Вкидання не лише бюджетних, але і банківських коштів у ВПК рф, з одного боку, дозволило наростити випуск військової продукції і суттєво підвищити зарплати в цьому секторі, але з іншого – сформувало величезні структурні перекоси в багатьох сферах – призвівши у т.ч. до дефіциту робочої сили в багатьох секторах і до прискорення інфляції. Підвищення ставки ЦБ рф до 21% різко підвищило кредитні ставки для всієї економіки рф.
Але кредити (та ще й під такі високі ставки) треба повертати. І є питання, чи достатньо у сектору ВПК коштів, аби ці кредити гасити – чи доведеться на це використовувати додаткову державну підтримку – і її обсяги можуть бути величезними.
Як пише автор, «наприкінці 2024 року Кремль усе більше почав усвідомлювати, що його схема позабюджетного фінансування створює потенційно руйнівні системні фінансові ризики, такі як непомірно високі відсоткові ставки, проблеми з ліквідністю та резервами в банках (…). Для Москви кредитний ризик – з його величезним руйнівним потенціалом — викличе набагато більше негайних проблем, ніж ризики повільного падіння ВВП. Москва зараз стикається з дилемою: чим довше вона відкладає припинення вогню, тим більше неконтрольовані ризики порятунку підприємств-боржників і банків послаблятимуть важелі впливу Москви на переговори».
До того ж, банківське кредитування ВПК рф є другим, але далеко не останнім бюджетом війни. Наприклад, чимало витрат на війну рф проти України «зашиті» і в регіональних бюджетах. Зокрема, чимало «стартових» витрат для контрактників, які зараз в багатьох регіонах рф перевищують 1 млн. рублів, забезпечуються регіонами.
Аналогічно частина витрат на війну може бути «зашита» і в бюджети державних компаній. Наприклад, відомий факт, що «Газпром» (який під час війни став показувати величезні збитки) фінансує, зокрема, кілька приватних військових компаній (ПВК «Факєл», ПВК «Пламя», тощо).
Тобто, величезні витрати на війну – це не лише військова частина федерального бюджету. Витрати «зашиті» в багатьох різних сферах – банківський сектор, регіональні бюджети, державні компанії.