Резонансна «вугільна справа» проти Петра Порошенка має всі ознаки брехливого постановочного шоу на замовлення офісу Зеленського, якщо не Кремля, і має на меті замаскувати політичне переслідування політика, який є єдиною реальною і дієвою альтернативою чинному главі держави.
Її фабрикація вказує на намагання влади відвернути увагу суспільства від власних провалів у сфері національної безпеки, зокрема – відсутності належної підготовки до повномасштабного вторгнення РФ, а зараз – неспроможності «офіс-менеджерів» здійснювати ефективне управління державою у складних умовах.
Ініціаторами справи були особи, які згодом самі опинилися під слідством або втекли з країни, що ставить під сумнів легітимність зібраних матеріалів. Вугільна справа була порушена звільненим через наразі недоведені, але цілком явні ознаки державної зради, Бакановим, готувалася втікачем Наумовим, а розслідувалась затриманим за держзраду Кулінічем.
При цьому існує дивна, але неодноразово підтверджена практикою, закономірність у діях Зеленського та його оточення. Як тільки вони мають намір здавати національні інтереси, – відразу реанімуються політично вмотивовані переслідування Порошенка.
Справа проти п’ятого Петра Порошенка про «державну зраду» виникла як явна відповідь влади на звернення уваги Порошенком і його командою на умисний зрив Офісом президента Зеленського спецоперації з арештом «вагнерівнців», коли щодо президента Зеленського та його найближчого оточення виникли набагато більш обґрунтовані підозри у державній зраді.
Згодом т.зв. «вугільна справа» була знову вкинута знову в інформаційний простір безпосередньо перед повномасштабним вторгненням російського агресора. Складається стійке враження, що основною метою таких дій була спроба змусити замовкнути політичного опонента, який виступав з гострою критикою підготовки «команди Зе» до повномасштабного вторгнення.
Історія чітко розставила всі крапки над «і», хто був тоді правий…
Наприкінці 2021 року, 20 грудня Порошенку пред’явили гучну «підозру», яка мала мало спільного з реальністю: державна зрада і сприяння діяльності терористичних організацій. Саме так – пред’явили, а не оголосили, бо жодного стосунку до правосуддя ця «пред’ява» не мала.
З кінця грудня 2021 року і практично до початку вторгнення слідство ледь не щоденно створювало тиск на Порошенка: оголошувало у розшук, викликало на допити, ініціювало обрання запобіжного заходу та арешту майна.
За версією «слідства», Порошенко, «̶з̶а̶х̶о̶п̶и̶в̶ш̶и̶с̶ь̶ у̶л̶ь̶т̶р̶а̶н̶а̶ц̶і̶о̶н̶а̶л̶і̶с̶т̶и̶ч̶н̶и̶м̶и̶ і̶д̶е̶я̶м̶и̶,̶ к̶у̶л̶ь̶т̶и̶в̶у̶ю̶ч̶и̶ в̶е̶л̶и̶ч̶н̶і̶с̶т̶ь̶ а̶р̶і̶й̶с̶ь̶к̶о̶ї̶ ̶р̶а̶с̶и̶,̶ р̶о̶з̶м̶е̶ж̶у̶в̶а̶н̶н̶я̶ л̶ю̶д̶е̶й̶ з̶а̶ п̶р̶и̶н̶ц̶и̶п̶о̶м̶ н̶а̶ц̶і̶о̶н̶а̶л̶ь̶н̶о̶ї̶ п̶р̶и̶н̶а̶л̶е̶ж̶н̶о̶с̶т̶і̶» (закреслено) чи то «вступивши з Медведчуком, Демчишиним, Кузярою та іншими невстановленими на даний момент особами в злочинну змову», нібито «налагодив схему постачання вугілля» з тимчасово окупованих територій, суттю якої, як виявляється, «була держзрада і надання допомоги бойовикам».
Саме тому тривожно за майбутнє України, коли ця наскрізь просмерділа політичними переслідуваннями справа знову стає центральною темою діяльності влади. Не протидія ворогові, не відновлення економіки, не переговори з партнерами та зміцнення антипутінської коаліції, а спроби політичної розправи з людиною, яка є одним з найбільших волонтерів країни, яка послідовно і системно витрачає мільярди власних коштів на підтримку ЗСУ.
Увесь зміст цих висмоктаних з пальця «звинувачень» і «доказів» є цинічною брехнею, замішаною на підтасовках фактів, прямих порушеннях закону і встановлених ним процедур.
- Так, документ, який влада вважає «офіційним звинуваченням», відповідно до закону, мав бути підписаний генеральним прокурором. Однак цього разу генпрокурор А. Костін, який був звільнений у жовтні минулого року після скандалу з «прокурорами-інвалідами», днями був призначений послом України у Нідерландах. А кандидатуру нового генпрокурора президент Зеленський не вносить на розгляд Верховної Ради, бо мало залишається охочих підставлятися під кримінал, виконуючи забаганки недолугого недодиктатора.
- У 2021 році «підозру» Петру Порошенку також підписав виконувач обов’язків генпрокурора Олексій Симоненко, бо І. Венедиктова, розуміючи всю абсурдність ситуації, раптово втекла у «відпустку».
- Попередник Венедиктової, «100% прокурор Зеленського» (за його ж словами) Р. Рябошапка, взагалі вважав, що підозра Порошенку не містила обґрунтованих підстав, щоб її оголошувати – назвав її «юридичним трешем». На його переконання, з юридичної точки зору, «справа Порошенка» немає жодної перспективи. Її розпіарили, як свого часу справу про нібито незаконне призначення на посаду колишнього розвідника Сергія Семочка, яка з тріском провалилися і зараз про неї нині мало хто пам’ятає.
Саме через відсутність будь-яких перспектив «вугільної справи» Зеленський намагається тиснути на Порошенка шляхом запровадження проти нього неконституційних, позасудових санкцій. Відсутність реальних доказів і свідчень, отриманих за сумнівних обставин, підкріплює думку про штучний характер обвинувачень. У цих умовах переслідування Порошенка сприймається як небезпечна спроба демонтажу демократичних інститутів і персоніфікації влади.
Зараз Зеленський вистрелив собі в ногу, інтенсифікуючи це шоу. Бо будь-які «докази» у цій справі, як тільки будуть оприлюднені, покажуть всю недолугість слідчих. І всьому світові стане видно політично зумовлений характер мусування теми «державної зради», всі «косяки» і порушення закону.
Замість зосередження на захисті країни, відновленні економіки та зміцненні міжнародної коаліції проти агресора, чинна влада марнує ресурси на внутрішні розправи. Це створює додаткові ризики для єдності українського суспільства і послаблює довіру до державних інституцій як всередині країни, так і серед західних партнерів.