Зеленський почав свій похід у владу з того, що грубо брехав українцям, нібито війна в Україні – вина українського керівництва, а не Росії. «Що стосується головнокомандувача, пан Порошенко, зараз війна. Ви мені задаєте такі питання, на які ви повинні відповідати, чому війна досі не закінчилася» – сказав Зеленський на дебатах 19 квітня 2019 року.
Як результат, війна при верховному головнокомандувачу Зеленському йде досі, за час каденції Зеленського 217 військових загинули на Донбасі, а Росія офіційно ввела свої війська на Донбас.
Далі Зеленський розпочав дипломатію хамства щодо західних союзників. Своє хамство і невдячність до західних союзників Зеленський проявив вже у сумнозвісній розмові з Трампом 25 липня 2019 року, коли підтакував Трампу щодо байдужості Німеччини до України. На слова Трампа «Німеччина майже нічого не робить для вас. Все, що вони роблять, – це говорять, і я думаю, що ви повинні запитати їх про це» Зеленський радісно підтакує: «Ви абсолютно праві, не просто на 100%, але реально на 1000%. Я можу сказати таке: я говорив з Ангелою Меркель і зустрічався з нею. Я також зустрічався і розмовляв з Макроном, і я сказав їм, що вони не роблять так багато, як це необхідно, з питання санкцій… Вони не роблять так багато, як повинні були б робити для України».
Варто зазначити, що у 2014-2019 роках Німеччина надала Україні фінансову допомогу розміром майже 1,4 мільярда євро і була одним з лобістів допомоги ЄС Україні на понад 15 мільярдів євро у вигляді грантів і позик для підтримки процесу реформ в Україні.
Далі цей «курс» Зеленського вже домінував в українській дипломатії – від «запитань» до Байдена «чому ми ще не в НАТО?» до постійного заперечення загрози російського вторгнення з початку листопада 2021 року, у той час як США і союзники били тривогу про зосередження російських військ на українському кордоні і загрози російського вторгнення в Україну.
У той самий час, як Україна у 2019-2020 роках повністю провалила вектор співпраці з НАТО. Коли у жовтні 2019 року партія «Європейська солідарність» запропонувала парламенту і керівництву України звернутися до учасників саміту НАТО про надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО, то віце-прем’єр Д. Кулеба відмовився це робити, мовляв, «Україна вже подала заявку на отримання Плану дій щодо членства в НАТО у 2008 році».
Також Україна при Зеленському повністю відмовилася від напрацювань періоду Порошенка з введення миротворчої місії на Донбас.
Натомість, з самого початку президентства Зеленський розпочав відведення українських військ і пішов на акцептування формули Штайнмайєра. 26 червня 2019 року українські військові провели відведення військ в районі Станиці Луганської. 1 листопада 2019 року Штаб ООС повідомив про завершення у Золотому Луганської області розведення сил і засобів, яке тривало три доби. 11 листопада 2019 року було завершено відведення українських військ з позицій біля Петрівського та Богданівки у Донецькій області.
10 грудня 2019 року В.Зеленський у Парижі підписав Загальні узгоджені висновки Паризького саміту в Нормандському форматі 9 грудня 2019 року. У цьому документі було зазначено, що сторони «підтримають домовленість у рамках Тристоронньої контактної групи щодо трьох додаткових ділянок розведення з метою розведення сил і засобів до кінця березня 2020 року» і що сторони «вважають за необхідне інкорпорувати «формулу Штайнмайєра» в українське законодавство згідно з версією, узгодженою Н4 та Тристоронньою контактною групою».
Від розведення військ політика Зеленського еволюціонувала до прямих переговорів з сепаратистами. У березні 2020 року Україна пішла на створення Консультативної ради у складі політичної підгрупи Тристоронньої контактної групи (ТКГ), яка стала майданчиком прямих переговорів України з сепаратистами ОРДЛО. Підвищення рівня прямих переговорів України з ОРДЛО привели до фактичного усунення міжнародних посередників від процесу врегулювання ситуації і відновлення юрисдикції України на всій території Донецької і Луганської областей.
Серйозний удар по репутації України в очах Заходу завдав провал операції «Авеню» з затримання винних у воєнних злочинах найманців з ПВК «Вагнер». Ця операція проводилася за допомоги спецслужб США; Офіс Президента Зеленського не лише «злив» операцію Росії, а й звинуватив «інші країни» у спробах втягнути Україну у проведення цієї операції.
Союзники України, насамперед, США, не дивлячись на неадекватну зовнішню політику Зеленського, зайняли проактивну позицію на захист України, коли Росії восени 2021 року почала стягувати війська до українського кордону. Але Україна в особі РНБО і Міноборони зробили дуже дивні заяви про те, що ніякого зосередження російських підрозділів на кордонах України немає. Склалася немислима ситуація: напередодні переговорів 9-13 січня 2022 року між США і НАТО з Росією щодо зупинення агресії Росії українське керівництво поставило під сумнів «страхи» Заходу.
30 грудня 2021 року секретар РНБО Олексій Данілов вкотре заявив, що на кордоні з Україною «є невеличке збільшення (російських військ), але воно не є для нас аж надто критичним». Данілов зазначив, що «сьогодні лякати суспільство абсолютно не треба… Зараз іде велика інформаційна кампанія, ми не бачимо сьогодні прямої загрози для нашої держави». Тобто, фактично, українське керівництво на рівні РНБО, яку очолює президент Зеленський, звинуватило уряди західних держав в інформаційній кампанії, щоб залякати українське суспільство. Дійшло до того, що речник Кремля Дмітрій Пєсков спростовував агресивні дії Росії, посилаючись на «деяких представників керівництва України», що жодного зосередження російських військ біля українського кордону немає.
Далі – США заявили про наявність інформації про «неминуче вторгнення Росії» на територію України. «Білий дім є учасником інформаційної ситуації, що склалася біля наших кордонів, вони бачать загрозу і підтримують цю тематику гострою, на мою думку, це помилка» – це цитата Зеленського 28 січня 2022 року, за три тижні до вторгнення Росії на Донбас.
Власне, це все, що треба знати, коли ми розглядаємо причини млявої реакції Заходу на входження російської військової техніки на Донбас.