Точка зору

Які «інфекції» в громадянському суспільстві?

Заступник директора НІСД Василь ЯБЛОНСЬКИЙ — про зміни у постмайданному «третьому секторі»

Медіаволонтер Анна Домбровська разом з хлібом доставляє газету «День» у прифронтові міста і села Донбасу. Інші небайдужі влаштовують толоки, прибирають озера та навколишні двори, а деякі — ідуть на невтомну боротьбу проти забудовників історичного центру. У багатьох містах на п’ятому році війни не бракне терпіння і завзятості плести сітки і готувати різні смаколики для наших захисників... Це все — різні грані громадянського суспільства. І йдеться не тільки про надання певної допомоги, а й прояв активної громадянської позиції. Разом з цим не секрет, що деякі громадські організації створюються для піару або імітації бурхливої діяльності, що підриває довіру до явища активізму в цілому. Тож як відрізнити «зерна від полови», і де регулювання державою «третього сектору»? Ці питання особливо гостро стали після поширення обов’язку декларування на членів антикорупційних громадських організацій. Після презентації аналітичної доповіді Національного інституту стратегічних досліджень «Про стан розвитку громадянського суспільства в Україні» «День» поставив їх керівнику групи її авторів, заступнику директора НІСД, кандидату історичних наук Василю ЯБЛОНСЬКОМУ.

«НАМ УСЕ ЩЕ ПРИТАМАННА «ДИТЯЧА ХВОРОБА»

Громадянське суспільство відіграло вирішальну роль під час Євромайдану, агресії на Донбасі. Але існує такий феномен «зрушеного залучення» (shifting involvements), який означає, що активність громадян є епізодично ситуативною й зорієнтованою на певну конкретну проблему. Чи можна виключати подібну ситуацію і в Україні? Які зараз тенденції у розвитку громадянського суспільства ви би назвали?

Дійсно, є такий феномен, і не тільки у громадянському суспільстві. Це власне феномен людської психології, що має свої етапи розвитку — ознайомлення, найвища зацікавленість і спад. Точно так, як відбувається спалах, а потім спад інтересу до резонансної топ-події в інформаційному просторі. Суб’єктивний момент полягає в тому, що активність нашого громадянського суспільства досить часто подібна до бурхливої емоційності дитини. Коли вона чимось зацікавилася, то хоче все й одразу, а коли не виходить — починається апатія, розчарування, десь плач або агресія. Така все ще притаманна «дитяча хвороба» свідчить, що наше громадянське суспільство активне, але досить молоде і перебуває на етапі становлення.

Часто запитують: «А коли у нас все буде добре?». І коли я починаю говорити про Мойсея і 40 років, хоча 25 із них ми вже пройшли, одразу ентузіазм пропадає. Етап зміни громадянського суспільства — найдовший. Можна прийняти інституційні, законодавчі зміни, але для того, щоб людина сприйняла ідею і зробила своїм способом поведінки, потрібен час. І в цьому контексті важливим є питання освіченості, рівень якої впав в Україні. Адже важливо не тільки фонтанувати ідеями, а й знати, як їх реалізувати, мати на це ресурси і сили.

Щодо трендів останніх років, очевидно, волонтерський рух залишається найбільш вагомою складовою громадянського суспільства. Деякі структури інституціоналізувалися, інші — трансформувалися від суто волонтерських до підприємницьких проектів. Прекрасно, коли самоорганізація суспільства перетікає у ведення соціального бізнесу. Прикладами цього є відкриття своїх справ ветеранами АТО та переселенцями. З іншого боку, патріотичний запал, спричинений Революцією Гідності й російською агресією, виконав свою функцію, закривши прогалини в обороні, коли фактично все суспільство працювало на те, щоб зупинити агресора. На його місце прийшла держава, і це правильно. Адже громадянське суспільство при всій своїй активності не може «тягатися» з державою у цій сфері — на те є бюджетне фінансування. Волонтери зараз займаються «точковою» допомогою там, де вона найбільше потрібна.

Зараз поширюється практика створення ОСББ, що також можна назвати формою громадянського суспільства. Завдяки процесу децентралізації відбувається активне включення громади у суспільні справи.

Ну, і звичайно, контроль з боку громадян за діяльністю влади. Подекуди навіть складається враження, що у нас влада гірша, ніж п’ять років тому. Але це не так, просто більш організованими і вимогливішими стали громадяни і більш відкритою влада.

«ФАСАДНЕ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО» ДИСКРЕДИТУЄ ІДЕЇ СПРАВЖНЬОГО»

Низка громадських організацій заявляють про існуючий нині тиск на громадянське суспільство — цілеспрямована кампанія дискредитації активістів, що борються з корупцією, реєстрація президентських законопроектів, що встановлюють додаткові вимоги для звітності громадських організацій. Правоохоронні органи порушують провадження, звинувачуючи громадські організації у присвоєнні коштів. Чи можемо ми сьогодні говорити про наступ на громадянське суспільство з боку влади?