Тренди

Хибний курс на замирення агресора

Зміна влади в Україні в 2019 році призвела до потужних кадрових змін та ревізії державних політик практично у кожній окремій галузі. Рік при владі нової команди – досить значний термін, щоб спробувати відстежити ті зміни, які декларувалися під час виборчої кампанії. Сьогодні ми розпочинаємо серію публікацій, у яких експерти нашого Інституту запропонують своє бачення основних трендів розвитку країни: у зовнішній політиці, демократії, економіці, соціальній політиці, подоланні пандемії COVID-19, місцевому самоврядуванні, децентралізації та національній ідентичності

Автори: Василь Яблонський, Андрій Бульвінський, Андрій Дуда, Сергій Кисельов, Олексій Кордун, Олег Іванов


  • Ілюзія досягнення миру
  • Крим в обмін на прихильне ставлення Кремля
  • Власні бізнес інтереси вище інтересів країни
  • Європейська та євроатлантична пауза

Дипломатія Володимира Зеленського звела нанівець політику стримування і покарання російської агресії. Внаслідок поступок Зеленського під загрозою опинилася міжнародна підтримка України у боротьбі за звільнення окупованих Донбасу і Криму.

Кроками назустріч державі-агресору команда Володимира Зеленського допомагає Росії добиватися скасування міжнародних санкцій.

Задекларувавши бажання «домовитися посередині» з Путіним щодо умов припинення війни на Донбасі, Зеленський зробив низку односторонніх поступок Росії: дав згоду на закріплення в Конституції особливого статусу ОРДЛО.

Адміністрація Зеленського розпочала процесс визнання терористів ДНР/ЛНР як самостійних суб’єктів переговорів усупереч численним доказам їхньої керованості з Кремля.

Справжнім небезпечним провалом стало ігнорування проблеми примусової паспортизації громадян на окупованих територіях Донбасу.

  • Заради проведення зустрічі в нормандському форматі команда Зеленського відмовилася від розгляду та затвердження санкцій проти фізичних та юридичних осіб РФ відповідальних за роздачу російських паспортів, які готувалися МЗС із початку 2019 року.

Адміністрація Зеленського заради незрозумілих вигод пішла на поступки і в питанні обміну полоненими та політичними в’язнями.

Політика односторонніх поступок та зведення переговорного процесу в «нормандському форматі» виключно до визначення ділянок розведення військ завершилася очікуваною політичною невдачею. Росія використала розведення на трьох узгоджених ділянках фронту для нарощування провокацій, диверсій та обстрілів українських військ та збільшення загиблих і поранених серед українських військових.

Таким чином Кремль розраховує підірвати довіру української армії до свого вищого командування та продемонструвати мешканцям східних регіонів та українського Донбасу неспроможність президента Зеленського досягти миру.

Всі ці факти свідчать про те, що президент Зеленський погодився з російським порядком денним, в якому політичні зобов’язання України вийшли на перший план. Це робиться задля нав’язування суспільству та українській владі мирного плану Путіна-Медведчука. Суть цього плану – визнання терористів стороною переговорів, проведення повної амністії та виборів під диктовку Росії та включення територій з особливим статусом у склад України.

Команда Зеленського шукає спосіб припинити активну боротьбу за звільнення Криму та «обміняти» Крим на прихильне ставлення Кремля.

Команда Зеленського проігнорувала незаконні місцеві вибори в окупованому Криму у вересні 2019 року. Вперше з 2014 року український уряд не застосував санкції протии посадових особи окупаційної адміністрації та діячів російських політичних партій, які взяли участь у так званих «виборах».

Тим часом, Росія лише нарощує тиск та спрямовує зусилля, щоб залишити собі Крим назавжди.

У стосунках з Росією команда Зеленського ставить власні бізнес-інтереси вище міркувань національної безпеки. Така політика дискредитує Україну в очах наших партнерів та розмиває міжнародну підтримку антиросійських санкцій. Внаслідок цього Україна ризику є втратити один з найбільш дієвих важелів тиску на Росію.

Президент Зеленський на ділі почав втілювати курс на призупинення європейської та євроатлантичної інтеграції України. Таким чином, команда Зеленського руйнує напрацювання 2014-2019 рр., які давали Україні вже в 2023 році можливість розпочати з НАТО та ЄС переговори про вступ.

Під приводом «проведення внутрішніх реформ» уряд Зеленського поставив країну в режим «європаузи». Це нагадує риторику та діяльність «євроінтеграторів» на чолі з Януковичем і Азаровим.

Зупинка реформ у сфері національної безпеки і оборони

Курс на односторонні поступки Росії призвів до нехтування потребами модернізації та забезпечення довгострокового розвитку спроможності всієї Воєнної організації держави та її центральної складової – Збройних сил України.

×
Тренди

Узурпація влади за квазіпутінською моделлю