Поточна аналітика

Якщо Зеленський підпише Бюджет на 2022 рік то візьме на себе усю повноту відповідальності за усі його недоліки

Лише між першим та другим читанням видатки бюджету його «слугами» було збільшено на 55,7 млрд грн. Однак при цьому грошей ані для належного забезпечення захисників України на фронті, ані для забезпечення освітян та інших важливих сфер необхідним рівнем фінансування так і було знайдено.

Зокрема виступаючи перед депутатським корпусом уже після ухвалення бюджету нещодавно призначений міністр оборони Олексій Резніков змушений був визнати, що «сьогодні солдат отримує в середньому 10,2 тис. грн, а середня мінімальна можливість заробляти – 14,3 тис. грн. Тому, як мінімум, моя задача на 30% збільшити і по сітці вверх. Для того, щоб це у майбутньому році відбулося, треба плюс 18 млрд грн. На жаль, сьогодні в державному бюджеті такого ресурсу немає».

Однак ресурс був. Просто для «слуг» захист України – не пріоритет. А як для «Верхового головнокомандувача», він має продемонструвати під час підписання чи не підписання бюджету.

На забезпечення діяльності ЗСУ навіть відповідно до проголосованого у другому читанні бюджету видатки передбачено збільшити лише з 89,4 до 99,9 млрд грн, тобто на 11%. Це навіть не компенсує зростання цін в країні.

Майже незмінними так і залишилися видатки на будівництво та придбання житла для військових. При 1201 млн грн закладених у 2021 році на 2022 рік вони передбачені лише на рівні 1230 млн. «Зростання» менш як на 2,5% на тлі зростання цін на будівництво, яке спостерігається останнім часом не дасть можливості надати українським воїнам навіть тієї кількості житла, яку вони отримають цього року.

Безвідповідальним є різке зниження видатків на забезпечення вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів ЗСУ та утилізацію старих боєприпасів. Замість 2548 млн у 2021 році на 2022 рік закладається лише 2142 млн грн. Спроби заощадження цих 406 млн грн не йдуть в жодне порівняння із втратами і загрозами від масштабних вибухів на складах, які щоразу вимірюються мільярдами, якщо не десятками мільярдів гривень.

Фактично без змін залишається також обсяг фінансування соціального захисту дітей, сімей, жінок та інших найбільш вразливих категорій населення. На рівні поточного року залишається також надання підтримки особам з особливими освітніми потребами. Це ж стосується і розміру видатків на оздоровлення і відпочинок дітей, які потребують особливої уваги та підтримки.

Це ж стосується і низки інших важливих для розвитку української освіти видатки на субвенцію місцевим бюджетам на програму «Спроможна школа для кращих результатів».

Кінець «епохи бідності» усе виразніше виливається у її поглиблення для найбільш соціально вразливих верств та згортання програм підвищення якості освіти як основи виходу з бідності.

Натомість стрімко збільшується фінансування інфраструктури для обслуговування можновладців та репресивний апарат, що займається боротьбою із опозицією.