Посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен заявила, що ЄС непублічно закликає Київ відходити від формату «єдиного марафону» на телебаченні й давати глядачам вибір. «Ми, можливо, не публічно, але весь час говоримо про ці речі з українським урядом. У нас є спільна мета: щоб Україна залишилася демократичною і під час війни».
За її словами, у ЄС розуміють, що інформаційна війна є складовою сучасних війн і партнери розуміють, чому Україна заборонила проросійські канали. Але оскільки під обмеження потрапили не лише вони, Київ вже неодноразово закликали переходити до більш відкритого інфопростору. “Люди повинні мати альтернативні джерела інформації. Мені здається, що всі ваші політичні сили зараз – патріотичні. Усі хочуть, щоб Україна перемогла. Можливо, є різні погляди, але все-таки всі – патріоти. А людям треба дати можливість обирати, що вони хочуть дивитися”, – зазначила Анка Фельдгузен.
Але у чинної влади, ймовірно, інші плани. Так, 26 вересня народний депутат від партії «Голос» Ярослав Железняк заявив, що влада планує у 2023 р. витратити на телемарафон «Єдині новини» близько 600 млн. грн. У т.ч. 535 мільйонів будуть виділені на виробництво та трансляцію телерадіопрограм для державних потреб, обробку та розповсюдження офіційної інформаційної продукції та фінансову підтримку системи державного іномовлення України. Ще 73 млн. будуть виділені на висвітлення діяльності Верховної Ради України через засоби телебачення і радіомовлення та фінансову підтримку видання газети «Голос України».
Дослідження інформаційного простору вже неодноразово вказували, що монополізація ефірного простору, дивна модель фінансування із відсутністю реклами є продуктивною основою для порушення телеканалами журналістських стандартів та політичного PR – передовсім, на користь представників влади. Так, «Детектор Медіа», який з травня 2022 р. веде моніторинг телемарафону «Єдині новини», зафіксував численні порушення журналістських стандартів (найбільше – Starlight Media, найменше – Суспільне), прояви політичного піару (найбільше – Медіа Група Україна і «Рада», найменше – Суспільне і «Інтер»).
Розслідування «Української правди» виявило, що в рамках телемарафону «від ОПУ надходили прохання телеканалам щодо висвітлення деяких тем та спікерів». Зокрема, були прохання менше висвітлювати тему виходу захисників «Азовсталі» з заводу або менше цитувати секретаря РНБО Олексія Данілова, який робив гучні заяви про війну з РФ, не погодивши їх з Офісом Президента. Тобто по суті через майже 20 років після «ери Медведчука» в Адміністрації Президента, почали знову з’являтися «темники» для телеканалів – нехай поки що і не в такому системному вигляді.
Також згадана модель роботи створює можливості для непрозорого виведення коштів з держбюджету на користь медіагруп олігархів, наближених до влади. Що може бути ознакою купівлі владою лояльності таких медіагруп. Зокрема, у травні був скандал навколо розподілу бюджетних коштів за виробництво контенту для телемарафону FreeДом (165 млрд. грн. – розпорядження уряду №366) на StarLightMedia (41,6 млн. грн.), 1+1 Media (41,9 млн.), Inter Media Group (33 млн.) і Медіа Група Україна (48,5 млн.).
Ще до війни – у грудні 2021 р. виник скандал навколо збільшення державного фінансування для державного телеканалу «Рада» – питання виділення додаткових 320 млн. грн. на телеканал у проекті держбюджету на 2022 р. Перед цим фінансування телеканалу «Рада» складало близько 60 млн. грн., отже фінансування мало зрости приблизно в 6,5 разів.
Такий «аукціон небаченої щедрості» щодо телеканалу може бути зумовлений бажанням влади посилити вплив на редакційну політику телеканалу – тим більше, що якраз у середині грудня змінився формат роботи телеканалу.
Розуміючи важливість продуманої і злагодженої інформаційної політики під час війни, тим не менш важливо не перетворити цю інформаційну політику на політичний інструмент посилення рейтингів діючої влади і пригнічення проукраїнської і проєвропейської опозиції.
Війна не може слугувати виправданням для згортання демократії і свободи слова. Вбиваючи дракона, важливо самому не перетворитися на дракона. В нещодавній світовій історії є приклади країн, які змушені вести часті і повномасштабні війни, але при цьому залишаються демократичними країнами, де у т.ч. забезпечена свобода слова. Один з прикладів – Ізраїль.
Тому варто в ході бюджетного процесу спрямувати близько 600 млн. грн. не на згадані телемарафони і висвітлення роботи влади, а на більш доцільні статті – на ЗСУ, на виробництво зброї, на будівництво житла для українських військових тощо.