Минулого тижня німецький виробник будівельних матеріалів заявив про намір залишити російський ринок і передати російську частину бізнесу своєму місцевому менеджменту.
Показово, що до цього Knauf в рф працював понад 30 років. Компанія володіє в рф заводами в Краснодарському краї, Астраханській, Нижегородській, Тульській, Челябінській і інших областях. В основному в рф компанія виробляє гіпсові і цементні суміші, метало профілі, листи гіпсокартону, утеплювачі з мінеральної вати, тощо. Також компанія в рф має гірничодобувні активи. Загальна кількість персоналу в рф понад 4000 осіб.
При цьому німецька компанія вже під час повномасштабної війни примудрилася потрапити в кілька скандалів. Зокрема, стало відомо, що компанія брала участь у російській відбудові перед цим зруйнованого окупантами Маріуполя, будувала житло на замовлення міноборони рф. Навіть у Бундестазі Німеччини звернули увагу на активність німецької компанії в рф і на її участь в дуже сумнівних проектах.
Відповідно, компанія, імовірно, вирішила, що з точки зору іміджу і ведення бізнесу на більш перспективних ринках, буде правильніше принаймні оголосити про рішення вийти з рф (зараз, нагадаємо, це довгий процес, який має бути схвалений у т.ч. владою рф).
У той же час із тими колишніми активами західних компаній, які вже перейшли під управління росіян, теж не все гаразд. Як повідомляє російський РБК, з посиланням на інформацію з 14го облігаційного конгресу Cbonds, чимало нових російських власників тих активів, які було за безцінь викуплено в іноземних компаній, починають розглядати можливості їх перепродажу.
Тут має місце і банальне бажання швидко підзаробити (нагадаємо, є вимога щодо продажу російських активів західних компаній із знижкою, як мінімум, 50% від ринкової оцінки, а щодо перепродажу таких вимог вже немає), і спроба убезпечити себе від можливої націоналізації активів. Ми вже писали, що російська влада взяла курс на націоналізацію і деприватизацію тих активів, які не належать близьким до Путіна особам, особливо на тих ринках, які можуть бути важливими для сектору безпеки і оборони.
Утім, імовірно, ключовим фактором є неможливість ефективно управляти викупленим (а по суті, відібраним) бізнесом. російська влада при викупі активів західних компаній вимагала від нових російських власників у т.ч. збереження ключових показників ефективності (КРІ) викупленого бізнесу. Але чимало нових власників не в змозі їх витримати – і через брак відповідного досвіду, і через руйнацію технологічних, виробничих, логістичних ланцюжків.
І хоча поки що перепродажів не зафіксовано, але такі угоди очікуються вже цього і наступного року. Тобто по суті в рф формується «вторинний» ринок вкрадених активів.
Очікується, що ціни перепродажу будуть близькі до ринкових, але залежатимуть від реальних можливостей «покупців вкладеного» виконати вимоги ефективності. Причому експерти в сфері mergers&acquisitions говорять про те, що деякі угоди по викупу російських активів в західних компаній з самого початку стратегічно задумувалися як викуп для подальшого перепродажу, оскільки деякі «первинні» покупці навіть не мали досвіду роботи у відповідних секторах економіки.