Влада продовжує діяти у своєму фірмовому стилі: корупційні, антидемократичні дії в інтересах влади пояснюються «євроінтеграцією».
А для цього з євроінтеграційного пакету вихоплюються норми, які посилюють повноваження на свавільні рішення, несуть корупційні ризики, прибираються притаманні європейському регулюванню засоби контролю та урівноваження – і просуваються під вивіскою «європейських».
Часто також замість фахової дискусії з партнерами, адаптації норм до українських регалій представники влади некритично приймають загальні напрацювання міжнародних фінансових інституцій – сподіваючись, що ті у відповідь закриють очі на корупцію і сваволю.
А у процесі імплементації європейських норм влада обирає лише ту частину норм, яка вигідна їй.
Так сталося, зокрема, з законопроектом (ще не подано до Верховної Ради, але опубліковано на сайті Мінфіну) «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації правил протидії практикам ухилення від сплати податків, які мають безпосередній вплив на функціонування внутрішнього ринку Європейського Союзу та України, відповідно до Директиви Ради (ЄС) 2016/1164/ЄС від 12 липня 2016 року». Йдеться про т.зв. ATAD – Anti-Tax Avoidance Directive.
Але, цікаво, що, по-перше, влада пропонує ратифікувати не всю директиву, а лише чотири її статті – 4,5,6 і 9. І, по-друге, поданий законопроект про боротьбу з податковою оптимізацією не лише юридичних осіб, як це йдеться в європейському ATAD, але також фізосіб-підприємців і звичайних фізичних осіб.
Утім основний удар, у разі прийняття законопроекту, прийдеться саме на юридичних осіб.
По-перше, це обмеження на суму виплат за кредитами, які можна віднести на витрати при розрахунку податку на прибуток – до 30% EBITDA (ст.4). Автори законопроекту зауважують, що часто «кредитна схема» використовувалася міжнародними корпораціями в Україні, коли материнська компанія «кредитувала» українську «доньку», а потім «донька» повертала борг «матері» з відсотками. На думку податківців, насправді це схема з оптимізації оподаткування дивідендів.
По-друге, по суті пропонується запровадити exit tax – виведення активів чи юридичну перереєстрацію компанії в іншій країні хочуть розглядати як продаж активів з відповідним оподаткуванням (ст.5). Хоч цей підхід не є повністю ідентичним до підходу російських окупантів, які теж оподатковують вихід іноземних компаній з країни, але це крок в російському напрямку.
По-третє, запроваджується поняття «податкового зловживання» (ст.6) – тобто навіть у разі формального дотримання компанією податкового законодавства, податківці матимуть право на власний розсуд визначати, якою є справжня причина платежу– і, відповідно, не просто донарахувати податок (наприклад, замість 5% єдиного податку 18% ПДФО), а робити це за підвищеною штрафною ставкою – 30%.
По-четверте, пропонується підхід щодо ліквідації т.зв. «гібридних розбіжностей» – тобто використання іноземних (часто офшорних) юрисдикцій для податкової оптимізації (ст.9). Але якщо в межах ЄС це робиться для гармонізації податкового законодавства, то український варіант йде далі – він по суті змінює правила податкового резидентства – при чому не лише для юридичних осіб, але й для фізичних. Тобто це може вдарити не лише по іноземних компаніях, які працюють в Україні, але і по українцях, які працюють за кордоном.
Зокрема, законопроект по суті вимагатиме сплати податків в Україні громадянами, які постійно проживають за кордоном, якщо вони підпадатимуть хоча б під одну з таких категорій: наявність житла і місця проживання в Україні, наявність центру економічних інтересів в Україні (наприклад, має ФОП в Україні), проживання більше 183 днів в Україні на рік. І навіть якщо по усіх трьох категоріях буде не можливо чітко встановити податкове резидентство в Україні – податківці матимуть ще 4ту можливість – оподаткувати доходи за кордоном просто на підставі наявності українського паспорту.
Проти даного законопроекту вже виступили деякі провідні бізнес-асоціації – зокрема, Європейська Бізнес Асоціація і Спілка українських підприємців. Бізнес чітко розглядає даний законопроект не як євроінтеграційний, а як спробу розширити повноваження податківців.
Це також удар по інвестиційній привабливості України – навряд чи ми зможемо залучити іноземних інвесторів, максимально ускладнюючи для них умови виходу з України або виведення їхніх прибутків.
Варто розуміти і різницю між європейськими і українськими податківцями. І рівень довіри до них, і можливості діяти на власний розсуд (дискреційні повноваження) у українських і європейських податківців суттєво відрізняються. Надавати сильні повноваження гнилим, потенційно корумпованим чиновникам небезпечно.
І також цей законопроект – це удар по 5-7 млн. громадян України, які зараз живуть і працюють за кордоном. Що стимулюватиме надалі не повернення цих громадян в Україну, а відмову від українського громадянства.