Під час «Години запитань до уряду» міністр освіти Оксен Лісовий зізнався, що з 1 вересня 2025 р. уряд припиняє фінансування шкіл, де навчається менше 45 учнів. Таких шкіл по Україні близько 600. І цілком зрозуміло, що в основному це сільські школи.
Але на цьому «досягненні» уряд не зупиняється. І є вірогідність, що з наступного навчального року буде припинено також фінансування шкіл, де навчається менше 60 учнів. Підвищення цієї «планки» насправді означає, що під втрату держфінансування можуть потрапити вже кілька тисяч шкіл.
Це робиться, мовляв, в рамках переговорів зі Світовим банком. Дійсно, в Україні будь-які безсоромно лоббістські чи соціально жорстокі норми можна виправдати трьома чинниками – інтеграцією в Євросоюз, обороною країни і фінансуванням МВФ і Світового банку.
А місцеві громади (в яких, нагадаємо, раніше відібрали ПДФО з доходів військових, а у деяких (зокрема, Києва) і частину податку на прибуток підприємств) – можуть, за бажання здійснювати фінансування таких шкіл за власний рахунок. Або укрупнювати такі школи, приєднувати одна до одної, тощо.
Щоправда, влада, «умиваючи руки» в цьому питанні, забуває сказати, що такі закриття і укрупнення вимагатимуть тим не менш додаткових коштів – наприклад, на програму шкільного автобусу – адже дітям треба буде добиратися до своїх нових шкіл – за кілька десятків кілометрів від дому.
Тим часом, цього року до школи пішло лише 252 тис. першокласників – це абсолютний антирекорд. Минулого року було 278 тис. першокласників, а у останній рік до повномасштабної війни – у 2021 р. – 400 тис. Тобто минулий рік кількість першокласників скоротилася на 9,6% або на 26 тис., а за весь час повномасштабної війни на 37% або на 148 тис. осіб.
Зрозуміло, що тут дається взнаки демографічний фактор: менше народжень у 2010х веде до зменшення кількості школярів у 2020х. Але спрацьовує і безпековий чинник – батьки виїжджають разом із дітьми. За наявними даними, в середньому 2-4% школярів щороку не переходять до наступного класу – часто тому, що виїжджають (у т.ч. за кордон).
Україна втрачає не лише школярів, але і вчителів. Так за даними дослідження «Вчителі України: кадровий потенціал» (осінь 2024 р.), за час повномасштабної війни кількість вчителів в Україні скоротилася на 12% або майже на 40 тис. осіб. Станом на 2024 р. наявний дефіцит вчителів перевищував 28 тис. осіб – найбільше в Дніпропетровській області (понад 4 т.), Києві (3,4 т.), Київській (2,7 т.), Одеській (2,3 т.), Харківській (1,9 т.) і Запорізькій (1,8 т.) областях. Найбільший дефіцит по початковій школі (14 т.) і по іноземних мовах (7 т.).
За наявними прогнозами, до 2030 р. дефіцит вчителів зросте аж до 108 тис. осіб. Згідно із наявними опитуваннями, до 2030 р. 19% педагогів планують залишити вчителювання (ще 23% вагаються). По теперішніх студентах педагогічних ВНЗ плани ще більш песимістичні – лише 54% з них впевнені, що будуть працювати вчителями в ближчі 2 роки.
Не дивно, що вчительський склад поступово старішає. Середній вік українських педагогів зараз 45 років. Понад 30% вчительського складу передпенсійного і пенсійного віку. За останні 5 років кількість молодих вчителів (віком до 30 років) зменшилася в 1,6 рази. Лише 10% вчителів зараз молодші за 30 років, ще 22% віком від 30 до 40 років.