Відповідно до інформації ООН, через дванадцять місяців після повномасштабного російського вторгнення в Україну понад 13 млн людей покинули свої домівки, включаючи майже 8 мільйонів біженців по всій Європі та понад 5 млн внутрішньо переміщених осіб в Україні (за іншими даними тієї ж ООН – 5,9 млн). Згідно з двома новими звітами Управління ООН у справах біженців, їх перспективи повернення в найближчому майбутньому затьмарені тривалими бойовими діями, відсутністю безпеки та руйнуванням в їхніх рідних регіонах.
Третина населення України змушена була залишити свої домівки, і на сьогодні ситуація залишається непередбачуваною. Міжнародна спільнота докладає багато зусиль, аби реагувати на потреби переміщених осіб і забезпечувати їх безпеку, доки вони не повернуться додому. Але й уряд України має докладати максимально зусиль, аби не втратити підтримку біженців.
Переважна більшість біженців та внутрішньо переміщених українців – близько 77% та 79% відповідно – зазначають, що хочуть одного дня повернутися додому, однак лише 12% як біженців, так і ВПО планують зробити це протягом наступних трьох місяців.
Основними причинами, які перешкоджають поверненню біженців, є проблеми безпеки в їх рідних містах. Інші причини стосуються доступу та наявності базових послуг, включаючи електрику, воду та охорону здоров’я, можливості роботи та житло, на що дуже сильно вплинула війна. Серед внутрішньо переміщених осіб доступ до належного житла є другою основною перешкодою для сталого та гідного повернення після міркувань безпеки.
Біженці, які висловили намір повернутися протягом наступних трьох місяців, були переважно старшого віку, ті, хто розлучився з сім’єю, яка все ще перебуває в Україні, або ті, хто стикається з проблемами інтеграції в приймаючих країнах. Результати також показують, що для тих, хто має особливі потреби або підвищену вразливість, перспективи соціально-економічної інтеграції можуть бути складнішими, і це може вплинути на намір деяких повернутися.
Близько 18% опитаних біженців досі не визначилися, чи повертатися. Кількість осіб, які отримують дохід від роботи, також зросла до 46% з 37%. Частка тих, хто покладається на соціальний захист або грошову допомогу, знизилася до 50% з 57%, значна частка залишається безробітними. Багато інших знайшли низько кваліфіковану роботу, але для більшості доходу недостатньо для задоволення основних потреб.
Такого роду дані від ООН щодо українських біженців мають використовуватися в урядових програмах щодо повернення біженців і забезпечення усім необхідним для ВПО.
Однак, в публічному просторі наразі відсутня інформація про стратегії і програми уряду України щодо підтримки українських біженців і тим більше щодо програм повернення українців до Батьківщини. Наразі, на жаль, проблема українських біженців повністю лягла на плечі наших західних партнерів.
Щоб повернути українців з-за кордону, потрібна комплексна стратегія уряду щодо покращення матеріального становища громадян, які постраждали в результаті воєнних дій в Україні. З цією метою уряд має:
- Надавати фінансову допомогу особам, які постраждали в результаті воєнних дій, через програми грошової допомоги, стипендій, компенсації втрат та інших видів фінансової підтримки.
- Нарешті розблокувати процес забезпечення житлом та компенсації вартості знищеного майна для осіб, які втратили своє житло в результаті воєнних дій.
- Стимулювати створення робочих місць, включаючи програми з перекваліфікації та професійної підготовки, сприяння у знаходженні роботи та надання фінансової підтримки для самозайнятих осіб.
- Стимулювати економічний розвиток в районах, які постраждали від війни, шляхом надання пільг та підтримки для підприємств, які працюють у постраждалих від російської агресії зонах.