Жодна інша країна світу після Другої Світової війни не мала досвіду повномасштабної війни з підступним і агресивним ворогом, який переважав жертву агресії від 5 до 50 разів за кількістю і номенклатурою озброєння, людських і природних ресурсів та ін. По залученню особового складу і техніки протистояння України російській агресії вже перевищило окремі показники бойових дій на її території в ході Другої світової війни.
- Модернізація і переозброєння зс рф були ключовим пріоритетом політики російського керівництва в останні 15 років. росія щороку витрачала на збройні сили $40-60 млрд. Україна в 10-15 разів менше. При цьому видання «Білої книги» Міноборони України фіксували зменшення темпів постачань військової техніки за низкою критичних високотехнологічних категорій протягом 2019-21 років.
- Досвід Другої Світової війни є у більшості своїй абсолютно непридатним для сучасної війни з масовим використанням дронів, засобів РЕБ, гіперзвукових та балістичних ракет великої дальності. Інші масштабні воєнні операції протягом останніх 30 років здійснювалися військовими силами технологічно і ресурсно переважаючих держав проти відверто слабших противників. Тож застосування такого досвіду в умовах повномасштабної агресії росії проти України має дуже обмежений характер.
Якби не безпрецедентна допомога союзників, Україна справді могла програти війну з росією за «два-три тижні». За оцінкою Генерального Штабу, ресурсів Сил оборони мало вистачити на 2-2,5 місяці інтенсивних боїв. Після цього наша армія фізично закінчилася б. Але активна допомога союзників Україна створила умови для успішної відсічі російської агресії.
- За інформацією ексміністра оборни О. Рєзнікова, станом на 5 серпня 2023 р. Україна отримала фізично чи у вигляді зобов’язань воєнної допомоги на суму близько $100 млрд.
- Україні вдалося подолати виклик, з яким не стикалася жодна країна світу. Під час ведення повномасштабних бойових дій ЗСУ здійснили перехід від важкої зброї радянського виробництва до принципово нового для бійців арсеналу західних гаубиць, бронетехніки та боєприпасів за стандартами НАТО.
Ситуацію потрібно розглядати у динаміці. На початку повномасштабного вторгнення авторитетні експерти говорили, що Україна протримається лише кілька днів чи тижнів. росіянам на піку окупаційної кампанії вдалося зайняти майже 200 тис. км² (разом з ОРДЛО і Кримом). Але Україна змогла не лише стримати наступ переважаючих сил ворога продовжують стримувати ворога на сухопутній ділянці загальною протяжністю майже 4 тис. км та активній лінії фронту, що складає 1 500 км, але й забезпечити звільнення частини тимчасово окупованих територій.
На початку 2023 р. головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив, що Збройні сили України та інші складові Сил оборони протягом 2022 року звільнили 40% окупованих рф після 24 лютого територій та 28% всіх окупованих росією територій, або майже 40 тис. км2. На середину 2023 року вже йшлося про звільнення 52,5% територій, окупованих з лютого 2022-го.
- Ключовими етапами звільнення території України стали: витіснення росіян з-під Миколаєва; вихід ЗС рф під загрозою розгрому й оточення з-під Києва, а також всієї території Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей; виграна битва за Харків; вибиття росіян з острова Зміїний; Балаклійсько-Куп’янський наступ; звільнення Святогірська та Лимана і перехід в наступ на Сватове-Кремінну; звільнення Херсона.
- Оголосивши у квітні 2022 р. новою метою «сво» захоплення хоча б Донбасу та південної частини України, росія публічно визнала, що спроба окупувати всю країну та змінити уряд зазнала невдачі.
Водночас, росія встигла значно зміцнити тривалу оборону на Сході та Півдні та підготуватися до наступу України, що ускладнює український наступ і затягує війну.
Загалом під російською окупацією включно з ОРДЛО (окуповані території Донецької та Луганської областей за лінією розмежування до 24.02) та АР Крим залишається до 120 тис. км².
- Це майже 20% території України. І ця територія у кілька разів переважає площу більшості європейських країн, чи майже дорівнює площі Англії (130 395), Греції (131 940), площі штатів Міссісіпі, Огайо чи Пенсільванія або Литви і Латвії разом узятих. Тож наступ об’єктивно не може відбуватися блискавично.
- Голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі заявляє, що на тимчасово окупованій території України зараз перебуває близько 200 тис. окупантів. І вигнати їх – це складна задача, яку навряд вдасться виконати в рамках поточного контрнаступу.
- росіяни також змінюються і адаптуються до українського наступу. Наступ Сил оборони змусив росіян змінити систему управління і командування, а також адаптувати системи РЕБ для захисту від українських безпілотників. російські війська перенесли штаби за межі досяжності більшості українських ударних систем і розмістили передові командні пункти за добре захищеними позиціями.
- На заваді українцям стоїть використання окупантами щільних мінних полів, мереж окопів і танкових загороджень. Кілометрові мінні поля з п’ятьма-шістьма вибуховими пристроями на квадратний метр.
Збройні сили України відвойовують свою територію, виходячи з наявних у них людських і матеріальних ресурсів. Як зізнаються бойові генерали НАТО, за таких умов, які нині є в України, без переважання в повітрі і засобах вогневого ураження, їхні армії просто не починали б воєнних операцій. Натомість ЗСУ навіть в таких умовах не лише зупинили просування потужнішого ворога, але й успішно здійснюють деокупацію своєї території. Україні все ще не вистачає засобів ППО та розмінування, а проблему з постачаннями боєприпасів вирішили лише тимчасово.
Ситуацію потрібно розглядати в комплексі з іншими операціями Сил оборони України. Контрнаступ – це не лише наступальні дії ЗСУ безпосередньо на лінії фронту на Сході і Півдні. У рамках свого контрнаступу українська армія здійснює масованих удари ракетами та дронами по російській тиловій інфраструктурі на тимчасово окупованій території.
- ЗСУ проводять багатоскладові комплексні операції, включно з роботою спецпризначенців, атаками дронів, кіберборотьбою, виведенням з ладу російських радарів та ППО та іншим. Україна, не маючи власнго бойового флоту на Чорному морі, за оцінками західних експертів, завдала «функціональної поразки» ЧФ рф, знищивши його флагман не призначеними для цього ракетами, та ще низку кораблів, включаючи підводний човен. Атаки в Криму знищила передову російську систему протиповітряної оборони С-400 «Тріумф» за допомогою модифікованих морських крилатих ракет «Нептун» та ін.
- Як повідомляє ISW, так ЗСУ уникають власного виснаження і в той же час поступово послаблюють агресора, вибиваючи його живу силу і техніку. Західний аналітик називаєтактику повільного просування з масованими ударами по тилах ворога асиметричним виснаженням. Попри відносно низькі темпи просування, контрнаступ навіть близько не можна назвати провальним. Він не схожий на Харківську операцію, але має певну схожість з наступом на Херсон.
У цих умовах фактором перемоги є довготривале забезпечення ЗСУ. Воно досягається як спрямуванням (під ефекивним контролем) власних українських коштів, так і постачанням з боку союзників. Це є визначальні задачі для української влади, яким мають бути підпорядковані всі без винятку дії і заяви. Як би не хотілося можновлацям хамити партнерам і самостверджуватись перед виборцями – відповідальні вони не за картинку, а за результат.