Рахункова палата викрила масштабні прорахунки в урядовому проєкті із захисту енергетичної інфраструктури. Майже 36 мільярдів гривень виділили на фортифікацію критичних об’єктів, але третина коштів так і не була використана, а більшість споруд залишилися недобудованими.
Відповідальні органи не мали профільного досвіду, проєкти реалізовували без належного контролю, відкритих закупівель і чітких стандартів. Як наслідок — непрозорість, завищені кошториси й низький рівень захисту. І все це — під час повномасштабної війни.
- До відома: З метою подолання наслідків атак і забезпечення стійкості енергосистеми у 2023–2024 роках Кабінет Міністрів реалізував експериментальний проект із будівництва, реконструкції та інших інженерно-технічних заходів із захисту об’єктів паливно-енергетичного комплексу. Координатором і виконавцем якого виступило Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України. Загалом на фінансування проекту протягом 2023–2024 років було передбачено 35,9 млрд грн, із яких фактично надійшло 29,97 млрд грн, а було використано лише 18,71 млрд грн.
Коли критична інфраструктура України під щоденними ударами ворога, кожен прорахунок і кожна недобудована захисна споруда — це пряма загроза національній безпеці. Замість того, щоб діяти оперативно й ефективно, уряд і президентська більшість у парламенті вкотре доводять свою неспроможність не лише реформувати систему, а й елементарно забезпечити її функціонування. Фактично, кошти на захист енергетики частково проїдені, частково — не використані, а результат — непридатний для реального захисту об’єктів від атак.
Абсурдно й безвідповідально довіряти реалізацію такого складного проєкту агентству, яке не має ані досвіду, ані компетенції у сфері інженерної безпеки. Підхід «проектуй–будуй», без законодавчих рамок і процедур контролю, лише сприяв кулуарному розподілу коштів і дискредитації самої ідеї захисту інфраструктури. Це класичний приклад імітації реформ — замість системного підходу отримали бюрократичну плутанину, завищені ціни й невиконані обіцянки.
Президент, уряд й «слуги» у парламенті несуть повну політичну відповідальність за те, що в умовах війни стратегічно важлива інфраструктура залишається незахищеною. Без системного аудиту всіх дій виконавчої влади та реальної персональної відповідальності керівників — ситуація лише погіршуватиметься. А спроби виправдати провали «усуненням окремих недоліків» виглядають як банальне зведення звітності, а не захист держави.