Якби Володимир Зеленський прийшов до парламенту поговорити про План Перемоги раніше – вірогідно, до партнерів він би повіз документ, більш схожий власне на дорожню карту і розуміння конкретних кроків.
А так було підтверджено той список побажань, який і раніше утікав у медіа. «План без плану». Набір вимог до партнерів замість реальних дій.
Презентації Плану в парламенті має піарний ефект: показати, ніби влада знає, що робить, куди іде та веде. А винні в усьому – партнери.
Тепер сказане треба буде якось втілити в життя.
Бо якщо автори сценарію думають, що партнери мовчки спостерігатимуть, як їх роблять в усьому винними – авторів чекають сюрпризи. Партнери в такі ігри грати навчені.
Тож на відомі запити «де НАТО», «де зброя» і «де гроші» надходитимуть конкретні і переконливі для громадян відповіді. Про корупцію, про неефективне управління, про диктаторські замашки.
Україні – не до ігор, поз і пафосу. Ми маємо вижити і перемогти. Бо альтернатива – кінець.
Зеленський вимовив кілька ритуальних фраз про безальтернативність демократії та потребу в єдності, і навіть про парламентську демократію. Це має перестати бути ритуальними фразами.
Порятунок України – в конкретних діях. Досягненні конкретних цілей.
Найближча – отримання запрошення до НАТО. Є навіть дата – 4 грудня цього року, коли збирається зустріч міністрів країн Альянсу. Вони можуть запрошення сформулювати.
Але для того Україна має обʼєднати всі зусилля і ресурси. Досвід Петра Порошенка у отриманні угоди про асоціацію, безвізу і Томосу тоді, коли ніхто в це не вірив – показує, що «нереального» немає. Може бути недостатньо опрацьоване.
Тож зараз час працювати, і швидко. Без ревнощів і саботажу. На це найкраще був би здатен Уряд національної єдності і порятунку.
От це і покаже справжню ціну планам влади.