Днями радник глави Офісу президента Михайло Подоляк заявив в ефірі телеканалу “Дом”, що до кінця війни Україна та Польща «будуть союзниками, а потім – конкурентами».
Мовляв, Україна вважатиме Польщу “своїм близьким другом” до кінця війни, а потім між країнами розпочнеться конкуренція, в якій Київ “жорстко захищатиме свої інтереси”.
Проте інтереси країни потрібно жорстко захищати завжди. Однак робити це, а не оприлюднювати пустопорожні заяви, які лише можуть позбавити Україну одного із найбільш послідовних союзників.
Конкуренція між найближчими друзями та союзниками – норма у західному демократичному світі. Особливо ж коли йдеться про економічні інтереси.
Тому протиставляти дружбу і союзництво конкуренції щонайменше нерозумно і недалекоглядно.
Україна та Польща, як і інших багато держав ЄС та НАТО є друзями та союзникам зараз і мають ними залишатися в майбутньому. Незалежно від конкуренції та відстоювання національних інтересів у двосторонніх відносинах.
Проте конфліктні теми потребують пошуку взаємоприйнятних рішень, а не гучних заяв. І в цьому напрямку – спокійної і конструктивної роботи – у Зеленського активності виявляють значно менше.
Від взаємодії з Польщею та іншими союзниками залежить не тільки результат цієї війни, а й перспективи вступу України до НАТО та ЄС, підтримка відбудови та довгострокової стійкості України.
Тому заяви з Офісу президента мають керуватися насамперед принципом «не нашкодь».
Офіс Зеленського уже ставив під удар інтереси України та довгострокової співпраці зі США, коли у перший рік президентства втягнувся у виборчі перегони в США.
Тепер там повторюють аналогічну помилку у передвиборчій боротьбі в сусідній Польщі.
Натомість потрібно зосередитися на пошуку реальних механізмів вирішення конфліктних питань щодо експорту та транзиту української продукції через Польщу та інші країни ЄС, працюючи у трикутнику Україна-Польща (чи інший сусід) – ЄС загалом.
Від успіху таких переговорів і демонстрації здатності знаходити конструктивні рішення у нинішньому конфлікті значною мірою залежатиме й успіх подальших переговорів та зняття суперечливих питань у процесі переговорів та безпосереднього вступу до ЄС .
Захист національних інтересів має відбуватися ділом, а не гучними заявами.