Напередодні переговорів 9-13 січня 2022 року між США і НАТО з Росією щодо зупинення агресії Росії і вимоги Росії щодо «гарантій безпеки» українське керівництво зайняло дуже своєрідну позицію.
Каталізатором загострення відносин між Росією і Заходом, і основним тригером переговорів між Заходом і Росією, які розпочнуться сьогодні, 9 січня, стало скупчення військ Росії біля українського кордону з кінця жовтня 2021 року і загроза нового російського вторгнення в Україну.
Жодна країна з ЄС і НАТО не поставила під сумнів інформацію про російську загрозу, бо, очевидно, таке занепокоєння США, Британії, НАТО і ЄС – наслідок не того, що у соцмережах масово з’явилися фото і відео переміщення російської техніки до українського кордону, а дані розвідки США і Британії, які мали значно серйозніші джерела.
Але інформацію про російську загрозу стабільно заперечувало і заперечує українське керівництво.
30 грудня 2021 року секретар РНБО Олексій Данілов вкотре заявив, що на кордоні з Україною «є невеличке збільшення (російських військ), але воно не є для нас аж надто критичним».
Данілов зазначив, що «сьогодні лякати суспільство абсолютно не треба… Зараз іде велика інформаційна кампанія, ми не бачимо сьогодні прямої загрози для нашої держави».
Тобто, фактично, українське керівництво на рівні РНБО, яку очолює президент Зеленський, звинуватило уряди західних держав в інформаційній кампанії, щоб залякати українське суспільство.
Данілов повторив тезу Кремля, бо Кремль також спростовує зосередження військ біля українського кордону. До речі, речник Кремля Дмітрій Пєсков напередодні телефонної розмови президентів Байдена і Путіна спростовував агресивні дії Росії, посилаючись на «деяких представників керівництва України», що жодного зосередження російських військ біля українського кордону немає.
Це при тому, що того ж 30 грудня група незалежних російських дослідників Conflict Intelligence Team (CIT) заявила, що «на тлі переговорів зі США, НАТО та ОБСЄ перекидання російських сил до кордонів триває.
У відкритих джерелах ми можемо спостерігати, як збільшуються вже виявлені табори, виникають нові, а склад техніки, що перекидається, розширюється: до танків і самохідних знарядь додалися зенітні ракетні комплекси”.
Згідно з тодішнім повідомленням CIT, найбільш активне перекидання військ за останній місяць спостерігалося в областях на північний схід від українського кордону – у регіони, які не межують із непідконтрольними Україні територіями Донецької та Луганської областей. Найбільші місця зосередження російських сил — Клинці та Климово Брянської області, менш ніж за 50 кілометрів та 10 кілометрів від кордону з Україною відповідно.
Посилення кримінального переслідування П’ятого Президента України Петра Порошенка – ще одна ознака неадекватності позиції команди Зеленського напередодні переговорів США і НАТО з Росією.
Через рішення Печерського районного суду влада прийняла рішення про арешт активів Порошенка, звинувачуючи його у державній зраді.
Авторитетна американська «Foreign Policy» з цього приводу 5 січня написала: «Адміністрація Зеленського робить дуже небезпечний крок проти внутрішньополітичного опонента в той самий момент, коли в експертному співтоваристві у Вашингтоні розгорілися жваві дебати щодо того, як допомогти забезпечити суверенітет.
Нещодавно відкриту справу проти колишнього президента Порошенка критики серед українського громадянського суспільства розглядають як приклад вибіркового переслідування. Виступивши проти свого попередника, Зеленський ризикує розтратити накопичений національний резерв міжнародної підтримки, якій критично необхідний для стримування загрозливої російської військової ескалації».
Для керівництва США, яке є максимально компетентним в українському питанні (аж до знання прізвищ другорядних осіб в українській політиці), це чіткий посил:
1) Україна – єдина країна, крім Росії, яка заперечує загрозу вторгнення Росії в Україну у час концентрації російських військ біля українського кордону;
2) Президент Порошенко, який організував ефективний опір російській агресії у 2014-2019 роках, в очах керівництва України на чолі з Зеленським – державний зрадник.
І для Росії це дуже чіткий посил: російська сторона може легко оперувати цими фактами у ході переговорів 9-13 січня 2022 року.