Кількість держслужбовців в Україні зростає, так само як і їхні зарплати. У березні 2025 року середня зарплата у центральних органах влади сягнула понад 54 тисяч гривень, а в НАЗК — перевищила 115 тисяч.
Водночас середня зарплата, з якої сплачуються внески до Пенсійного фонду, становить лише 19,4 тис. грн.
У сфері освіти середній оклад – менш як 15 тисяч гривень, а підвищення зарплат учителям уряд відклав, посилаючись на потреби армії. При цьому міністри, регулятори, парламентські апарати та підвідомчі структури отримують в рази більше.
В умовах війни, коли кожна гривня бюджету має працювати на стійкість країни, ми спостерігаємо несправедливий і цинічний перекіс у розподілі державних ресурсів.
Чиновники в центральних органах влади отримують десятки тисяч гривень зарплати, тоді як учителі, бібліотекарі та працівники культури — виживають. Президент, уряд та парламентська більшість не здатні або не хочуть провести справжню реформу державного управління, яка б скоротила неефективні витрати і забезпечила гідну оплату праці тим, хто тримає на собі освітню, соціальну і культурну сфери.
Ми бачимо збільшення чисельності держслужбовців — навіть під час війни. Натомість уряд відмовляється навіть обговорювати суттєве підвищення зарплат освітянам, посилаючись на війну. Але війна не може бути прикриттям для соціальної несправедливості та розбухання апарату управління. Гроші знаходяться для зарплат у НАЗК, в Кабміні, в апараті Ради, але не для вчителя, який працює за 300 доларів на місяць.