Багатьох, навіть експертів у сфері ОПК, насторожило те, що людина, яка у ЗМІ позиціонується як власник компанії Fire Point і розробник ракет «Фламінго», вперто називає свій виріб FP-5 («Фламінго») «ракето-дроном».
А Юрій Касьянов, наприклад, стверджував, що «ніяких ракето-дронів не існує, ніколи не існувало і ніколи не існуватиме», і виробники просто дурять уряд.
Однак насправді може вскритися чергова неоковирність влади. Навіть близькі до неї (і фігурантів плівок Міндіча) виробники, називаючи свої крилаті ракети «ракето-дронами», хочуть уникнути на даному етапі зайвої бюрократії.
Це стосується не лише продукції Fire Point, але й таких зразків озброєння як «Паляниця», «Рута» чи «Пекло». Вони також позиціонуються як «ракето-дрони».
Як пояснюють у Fire Point, сьогодні є значні відмінності між регуляторними політиками щодо безпілотників і щодо ракет, і щоб виробники озброєння могли якомога швидше пройти етапи тестування та постановки на озброєння, багато ракет кодифікуються як безпілотні літальні апарати.
Експерти стверджують, що розквіт української дронової індустрії не в останню чергу був пов’язаний зі зменшенням бюрократичного навантаження на виробників.
Тому виробники іншого озброєння станом на сьогодні в Україні змушені вдаватися до таких покручів як «ракето-дрони» і навіть «балістичні дрони» задля прискорення запуску у виробництво та постачання для ЗСУ нових видів озброєння. Це стосується як крилатих, так і балістичних ракет, які значно легше поставити на озброєння саме як безпілотні літальні апарати.
Усі ці «ракето-дрони» і «балістичні дрони» знову можуть стати стануть крилатими і балістичними ракетами у випадку, якщо умови, втілені у постанові постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану», можна буде застосувати і до ракетної програми.
У цій ситуації добре видно глибинну суперечність між задекларованим прагненням держави до розвитку високотехнологічного ОПК і реальною регуляторною політикою влади Зеленського.
З одного боку, вона демонстративно звітує про «інноваційні прориви», нові ракети й дрони, а з іншого — створює такі нормативні бар’єри, що виробники змушені «маскувати» свої розробки під інші класи озброєння.
Така квазікласифікація, яка тимчасово рятує від бюрократичних провалів держави, не лише шкодить системності оборонного планування, а й відкриває шлях до корупційних зловживань: там, де є сірі зони, завжди з’являються «міндічі» та їхні покровителі на Банковій.