Перед 21 квітня 2019 року Зеленський і його компанія обіцяла «кінець епохи». Кінець справді прийшов – розвитку, зростанню, а згодом і миру.
Замість визнати свою неспроможність і скористатись традиційним для демократичних країн механізмом Уряду національної єдності, «Зе-команда» продовжує працювати у віртуальному, а не реальному просторі.
Суспільству пробують нав’язати думку про те, що в проблемах «влада не винувата» – більше того, вона начебто «робила все, що можливо», але просто отак вийшло. І треба дати «ще сто днів» – тобто, зберегти при владі.
81% українців вважає, що Україна була погано підготовленою до війни, і найбільше винуватять у цьому політичну владу.
У Зеленського вважають таке сприйняття небезпечним – і намагаються підмінити його фальшивою пам’яттю. Фактично, переписати історію.
У «марафоні» і соцмережах проводиться думка про те, що «путін усе одно напав би».
Більше того, уже й в підручниках з історії для 11 класу під диктовку «технологів» з 1+1 вносять думку, нібито «велике будівництво» було «частиною підготовки до війни».
Дуже важливо роз’яснювати, що це – неправда, і зберігати пам’ять про рельні події, дії і бездіяльність влади.
Насправді, путін напав у 2014. Питання в тому, наскільки влада була готова до ескалації – і наскільки ефективний опір очікували кремлівські стратеги.
Бо одна справа – прогризати ешелоновану оборону, зайняту мотивованими військами, проходити мінні поля, форсувати річки під вогнем і отримувати ракетні удари по тилу, а зовсім інше – парадним строєм котитися по вільних дорогах чи висаджувати десант проти строковиків Нацгвардії.
І от якраз різниця між цими двома ситуаціями – цілком залежала від свідомих дій (і бездіяльності) влади.
Підготовка до війни – цілком відповідальність Зеленського. Тим більше, його попереджали і пропонували робити дуже конкретні речі. Але на Банковій слухали голоси з росії і білорусії, ще й хизувалися цим.
Є дуже конкретні рішення: перенесення строків оборонних (зокрема ракетних) програм у 2019-20, згортання / недофінансування Держоборонзамовлення до 2021, фінансування «доріг, а не армії» (навіть хизування цим особисто Зеленського), відведення військ, розмінування…
Сонм замовних кримінальних справ і буйство ДБР, які паралізували цілі сектори оборони: від постачання бронежилетів до розкриття перед рф надходження клістронів для ППО. Так кортіло «накопати на Порошенка», що закопували обороноздатність країни.
Відмова від «приготування останньої миті» – збільшення фінансування ЗСУ для мобілізації, злагодження і забезпечення резерву, виведення військ на позиції на загрожених напрямках…
Саме ці рішення визначили реальний стан української оборони на момент вторгнення.
Чесна розмова про підсумки шести років має включати і ці аспекти – і тягти за собою відповідальність влади. Бо хто такий путін – зрозуміло. Важливо, до чого ви готуєте країну, маючи такого сусіда