У порушення Конституції і Законів України, значна кількість законопроектів, які були направлені на підпис президенту України Зеленському, так і залишаються тривалий час у підвішеному стані.
Нагадаємо, що, відповідно до ст. 94 Конституції, Президент протягом 15 днів після отримання закону, проголосованого парламентом, має підписати його та офіційно оприлюднити. Або повернути закон зі своїми вмотивованими та сформульованими пропозиціями до Верховної Ради для повторного розгляду (т.зв. вето).
Якщо Президент не скористався правом вето, закон «вважається підписаним і має бути оприлюднений».
На жаль, Конституція не встановлює термінів для такого оприлюднення – чим і зловживає офіс Зеленського.
За даними Руху ЧЕСНО, станом на завершення 2024 року 37 законів, за які проголосували народні депутати України ІХ скликання, перебувають у «підвішеному» стані та чекають на підпис Президента України. Деякі з цих ухвалених законодавчих актів лежать на столі Глави держави ще з 2019 року. А всього за час каденції Зеленського таких випадків було майже півсотні.
Закон про зниження мобілізаційного віку, наприклад, майже рік чекав свого часу.
За підрахунками експертів, якщо брати тематичну спрямованість, то найбільше у каденції чинного Президента було проігноровано законів галузевого розвитку (9). Також чимало — з питань безпеки та оборони та з правової політики (по 7). Державне будівництво та економічна політика – на третьому місці (по 6). Решта — це гуманітарна політика (4), міжнародні угоди (3) та соціальна політика (1).
Авторство абсолютної більшості цих законопроектів (понад 95%) належить владній коаліції.
Також дивною і нелогічною виглядає поведінка гаранта, коли Верховна Рада врахувала його пропозиції до закону після накладеного ним же вето, але далі справа знову опинилася у глухому куті через не підписання закону.
- Йдеться, наприклад, про двічі схвалені зміни щодо розмежування функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту прав дітей у зв’язку з утворенням Державної служби України у справах дітей.
Викликає подив і те, що два з цих законів готував і вносив до Верховної Ради сам Президент, який після ухвалення не став їх підписувати. Це Закон про ратифікацію Фінансової угоди «Східна Україна», а також закон про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2022 році для участі у багатонаціональних навчаннях, ухвалений 14.12.2021.
У переліку «непотрібних» виявилося дуже багато законодавчих актів на воєнну та військову тематику, в тому числі з питань соціального захисту військових.
У немилість до Президента потрапив також євроінтеграційний закон — від 4.12.2024 про внесення змін до Податкового кодексу щодо перегляду ставок акцизного податку на тютюнові вироби.
Конституція передбачає, що підписання закону Президентом – це обов’язок, а не право, однак не містить жодного механізму примусу в разі зволікання. Це створює лакуну, яка дозволяє «5-6 ефективним менеджерам» заморожувати ухвалені Верховною Радою рішення без формального вето.
Але потрібно розуміти, що ігнорування Конституції і законів України є підставою для настання політичної відповідальності глави держави.