6 квітня 2021 року Володимир Зеленський у розмові з Прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо, говорячи про загострення ситуації на сході України, сказав, що за час перемир’я (з 27 липня 2020 року) загинуло 28 українських військовослужбовців, із них 24 – у 2021 році.
Насамперед, скажемо, що перша цифра не втримує будь-якої критики.
З 27 липня 2020 року до 31 грудня 4 солдатів загинули лише від снайперської кулі або в результаті обстрілу. 6 вересня від кулі снайпера загинув Тарас Кубійович, 30 жовтня – у ході обстрілу загинули морські піхотинці Михайло Бондарюк і Михайло Старостін, 24 листопада від кулі снайпера загинув Вячеслав Мінкін.
Але крім цих втрат, були численні підриви на мінах; мінування є дуже поширеною формою прихованої війни – як з допомогою ДРГ, так і дистанційне.
Так, 13 серпня від підриву на міні автомобіля загинув Сергій Похович («Сєдой»), 5-6 вересня загинули Віталій Грицишин, Володимир Хоменко, Руслан Волков, які підірвались на мінахпід час гасіння пожежі. Це не можна довести, але серед військових є думка, що пожежі, які одночасно виникли у кількох місцях, – вмисний підпал, здійснений бойовиками з попереднім замінуванням території. Всі ці підриви на мінах – списані при Зеленському на небойові втрати, щоб не псували статистику «перемир’я».
Характерний приклад до встановлення бойових втрат за 2020 рік – загибель 48-річного військового з 14 бригади Миколи Тарасюка. 14 грудня 2020 року він потрапив у полон до бойовиків (скоріше за все, був захоплений ворожою ДРГ), потім його тіло видали українській стороні. Речник української делегації в ТКГ Олексій Арестович заявив, що Тарасюк «перебуваючи у стані сп’яніння, здійснив самовільний перехід на бік противника (без зброї), та помер від алкогольної або наркотичної інтоксикації». 17 грудня ЗМІ («Цензор.нет») оприлюднили фотокопію протоколу судово-медичної експертизи тіла загиблого бійця. Згідно з висновками українських патологоанатомів, причина смерті — асфіксія (удушення), а категорія смерті – насильницька. Експертиза виявила, що на тілі військового не було живого місця, перед смертю його жорстоко били. У документі зазначено, що на тілі військовослужбовця виявлені численні синці та садна. А тепер головне – смерть М. Тарасюка віднесена до небойових.
За об’єктивними підрахунками, за час «всеосяжного перемир’я» у 2020 році загинули не менше 10 українських військових.
Не менш цинічним є «підрахунок» бойових втрат за 2021 рік, особливо, тоді, коли команда Зеленського намагалася довести, що перемир’я на Донбасі зберігається. Так, відповідно до статистики Зеленського, 2021 році на лінії розмежування загинуло 24 військових. При тому, що у січні загинули 4 військовий плюс 1 солдат був викрадений ДРГ ворога прямо з опорного пункту (що у таких підрахунках це те ж саме, що загиблий – він у повній владі бойовиків), у лютому 2021 року загинуло 11 військових, у березні – загинуло 10 військових, у квітні станом на 00.01 7 квітня 2021 року – загинуло 6 військових. Один з загиблих з 10 бригади «Едельвейс» 3 квітня зник біля села Шуми. Як пізніше виявилось, потрапив в руки сепаратистів. 6 квітня сепаратисти передали його тіло українській стороні. Чи він буде включений у бойові втрати – невідомо. Таким чином, у 2021 році загинули не менше, як 31 військовий, і аж ніяк не 24, як це стверджує Зеленський.
Частково зрозуміло, як формуються списки загиблих у Зеленського. Скажімо, як стало відомо з суду у Бахмуті, загибель трьох десантників біля Новолуганського 13 лютого на мінах, розкладених у шахматному порядку (Олександр Войтенко, Вячеслав Олексієнко, Дмитро Мироненко) списують на небойові втрати. Мовляв, через службову недбалість в.о. начальника інженерної служби військової частини капітана Ярослава Татарина десантники потрапили на власні міни. Тільки проблема в тому, що міни там були протитанкові, досвідчені десантники це знали і ніколи б не потрапили в таку ситуацію (один з загиблих О.Войтенко – колишній альфівець). Як стверджують військові експерти, найбільш ймовірним є те, що російська ДРГ перезамінувала протитанкове мінне загородження край дороги, аби воно спрацювало й на людей.
Ми маємо систематичне применшення бойових втрат в зоні ООС з боку команди Зеленського. Причина проста – реальна статистика втрат повністю викриває як розрекламоване «перемир’я Зеленського», так і його виборчу обіцянку припинити війну на Донбасі і пізнішу обіцянку про те, що він дає Путіну рік (з 9 грудня 2019 року) на припинення війни. Бо за січень-квітень 2019 року загинуло 34 воїни (тоді втрат ніхто не применшував), за цей самий час у 2020 року загинув 31 воїн, станом на початок 7 квітня 2021 року – 31 загиблий і 1 викрадений. Як бачимо, нічого особливо не змінилося у реальних цифрах, вони співвідносні.
Варто відзначити, що Зеленський своєю брехнею вводить в оману іноземні держави, які могли б включитися в процес зупинки кровопролиття не з квітня, а значно раніше. Фактично, українська сторона тільки після жорстокого вбивства 4 саперів 26 березня почала апелювати до міжнародного співтовариства. Тому не дивно, що навіть авторитетне агентство Associated Press, пишучи про ескалацію конфлікту на Донбасі, вказало, що ескалація розпочалась з кінця лютого, хоча насправді, цей процес треба датувати принаймні з 11 січня цього року, а загалом порушення російською стороною перемир’я – з наступного дня після його оголошення.
Бойові втрати українських військових в зоні ООС за останню добу – 6 квітня 2021 року (за даними штабу ООС на 8.00 7 квітня 2021 року)
| загиблі | поранені | травмовані |
| 2 | 0 | 0 |
Бойові втрати українських військових в зоні ООС 11 січня – 05 квітня 2021 року (дані на 8.00 6 квітня 2021 року)
| дата | загиблі | поранені | травмовані |
| 11 січня | 1 загиблий (Олег Андрієнко з Запоріжжя) | ||
| 12 січня | 1 поранений | ||
| 14 січня | 1 поранений | ||
| 15 січня | 1 поранений | ||
| 20 січня | 1 поранений | ||
| 21 січня | 1 загиблий (Олександр Отрепєв, Миколаївська область) | ||
| 25 січня | 1 важкопоранений | ||
| 26 січня | 1 загиблий (Роман Дзюбенко), був важкопоранений, помер 30 січня | ||
| 28 січня | 1 викрадений (з опорного пункту) | ||
| 29 січня | 2 поранених (осколки від ВОГ з безпілотника) | ||
| 30 січня | 1 загиблий (Петро Зварич, м.Покровськ, Донецька область) | 2 поранених | |
| Всього у січні | 4 загиблих, 1 – викрадений | 9 поранених («Новинарня» подає 10 поранених) | |
| 2 лютого | 1 загиблий (Дмитро Власенко) | ||
| 4 лютого | 1 поранений | ||
| 6 лютого | 2 загиблих (Назарій Поліщук та Олексій Подвезенний) | 4 поранених | |
| 7 лютого | 1 поранений | ||
| 9 лютого | 1 поранений | ||
| 10 лютого | 1 поранений | ||
| 11 лютого | 2 загиблих (Олександр Глушко, Владислав Лященко) | ||
| 12 лютого | 1 поранений (підрив на міні) | ||
| 13 лютого | 3 загиблих (Олександр Войтенко, Вячеслав Олексієнко, Дмитро Мироненко) (підрив на мінах у шахматному порядку) | ||
| 22 лютого | 1 загиблий (Сергій Петраускас) | 2 поранених | |
| 23 лютого | 1 загиблий (Дмитро Сардак). | 2 поранених | |
| 24 лютого | 1 поранений | ||
| 26 лютого | 8 поранених | 2 травмованих | |
| 27 лютого | 1 поранений (підрив на міні) | ||
| 28 лютого | 1 загиблий (Сергій Моісеєнко) | ||
| Всього у лютому | 11 загиблих (офіційні дані – 11) | 23 поранених | 2 травмованих |
| 1 березня | 1 поранений (підрив машини на міні) | 8 травмованих (підрив машини на міні) | |
| 3 березня | 1 поранений | ||
| 5 березня | 1 важкопоранений | ||
| 10 березня | 1 загиблий (Володимир Онопрієнко) | ||
| 11 березня | 1 поранений | ||
| 12 березня | 1 загиблий (Олександр Пекур) | 1 травмований | |
| 13 березня | 1 загиблий (Дмитро Бухтіяров). Штаб ООС не фіксує бойових втрат в цей день, алеКремінська міськрада повідомляє, що Д.Бухтіяров загнув «під час виконання службових обовязків». У «Газеті по-українськи»: «Отримав смертельне поранення під час бою на Донеччині». | 1 поранений (можливо, йдеться про Бухтіярова, який пізніше помер) | |
| 14 березня | 1 поранений | ||
| 16 березня | 1 травмований | ||
| 18 березня | 1 загиблий (Віктор Пасєка) | ||
| 19 березня | 1 загиблий (Андрій Грабар) | ||
| 20 березня | 1 загиблий (Кирило Биковський) | ||
| 26 березня | 4 загиблих (серед них – підполковник Сергій Коваль, Максим Абрамович, Сергій Гайченко, Сергій Барнич) | 2 поранених | |
| Всього у березні | 10 загиблих (офіційні дані – 10 загиблих) | 8 поранених | 10 травмованих |
| 1 квітня | 2 поранених | ||
| 2 квітня | 2 поранених | ||
| 3 квітня | 2 загиблих (1 загиблий – Сергій Сулима, підрив на міні; 3 квітня 1 військовий з 10 бригади «Едельвейс» зник біля села Шуми. Як пізніше виявилось, потрапив в руки сепаратистів. 6 квітня сепаратисти передали його тіло українській стороні. Чи він буде включений у бойові втрати – невідомо) | ||
| 5 квітня | 2 загиблих (Віктор Гелебрант, обстріл, кульове поранення, загинув біля Золотого; Владислав Мороз, кульове поранення біля с.Спартак) | ||
| 6 квітня | 2 загиблих (Володимир Шпак – внаслідок мінометного обстрілу біля Невельського, Максим Стеблянко – підрив на міні автомобіля біля Степного) | ||
| Всього у квітні (станом на 8.00 07.04.2021) | 6 загиблих (офіційні дані – 5 загиблих) | 4 поранених | 0 травмованих |
Бойові втрати за період «тиші» (27 липня 2020 – 31 грудня 2021 року)
| загиблі | поранені | ||
| 13 серпня | 1 загиблий – Сергій Похович («Сєдой»), (підрив на міні) | 1 поранений (підрив на міні) | Офіційно загиблого не зараховано до бойових втрат |
| 5 вересня | 2 загиблих – Віталій Грицишин, Володимир Хоменко (підрив на міні під час гасіння пожежі) | Офіційно загиблих не зараховано до бойових втрат. Хоча є версія, що пожежі – внаслідок підпалу бойовиків | |
| 6 вересня | 1 загиблий – Тарас Кубійович (смертельне поранення від снайперського пострілу) | ||
| 6 вересня | Руслан Волков (підірвався на міні в автомобілі, який їхав гасити пожежу) | Офіційно загиблого не зараховано до бойових втрат. Хоча є версія, що пожежі – внаслідок підпалу бойовиків | |
| 30 жовтня | 2 загиблих – Володимир Бондарюк, Михайло Старостін (обстріл з гранатометів, стрілецької зброї) | ||
| 24 листопада | 1 загиблий – В’ячеслав Мінкін (смертельне поранення від снайперського пострілу | ||
| 28 листопада | 1 загиблий – Сергій Терещук (причина не уточнена, Макарівська РДА у повідомлені подала «при виконанні військового обовязку») | ||
| 14 грудня | 1 загиблий – Микола Тарасюк (викрадений бойовиками, 17 грудня його тіло було повернуто – з значними ознаками побиття, причина смерті – насильницька, задушений) | Офіційно віднесений до небойових втрат (!!!), нібито він сам потрапив на територію, контрольовану сепаратистами. | |
| всього | 10 загиблих (за офіційною версією – 4 особи) |
Разом з тим у цей період з формулюванням «необережне поводження зі зброєю» загинули досвідчений командир роти, старший лейтенант Володимир Рудик (23 серпня), старший солдат Сергій Огінський (24 вересня), що викликає великі сумніви у правдивості цієї причини.
На запит «Новинарні» Генштаб дав такі цифри: кількість бойових військовослужбовців ЗСУ під час всеохоплюючого перемир’я (з 27.07.2020) загинули 4 особи, кількість небойових втрат – 15 осіб, кількість військовослужбовців, які отримали поранення – 21 особа.
Порівняння чисельності загиблих воїнів ЗСУ (бойових втрат) на Донбасі у січні-березні 2019-2021 років
| січень | лютий | березень | квітень | |
| 2019 | 3 | 8 | 8 | 15 |
| 2020 | 11 | 4 | 12 | 4 |
| 2021 | 4 (+ один військовий викрадений з опорного пункту) | 11 | 10 | 6 (на 8.00 07.04.2021) |