Поточна аналітика

Зеленський так і не знайшов спільної мови з Заходом

Кордун О. О., директор Європейського інституту,

науковий співробітник Інституту всесвітньої історії  НАН України

Яскравою ілюстрацією ситуації у зовнішній політиці України став візит Зеленського до Німеччини.

Постає закономірне питання щодо наслідків цього візиту та його користі для України. Пройшло вже достатньо часу, щоб можна було робити попередні висновки щодо результативності дипломатії Зеленського. Відбулася і зустріч Меркель з Байденом, від якої Україна багато очікувала. Але жодних помітних зрушень не відбулося.

Візит пройшов в атмосфері недовіри та розчарування у відносинах двох країн. При цьому тональність задав сам «найвеличніший лідер сучасності». На весь світ пролунали безпідставні претензії Зеленського до Німеччини у сумнозвісній його розмові з Трампом два роки тому. І потім, протягом наступних двох років Зеленський неодноразово дозволяв собі недипломатичні публічні випади у бік Німеччини.

От, хоча б наприкінці травня, в інтерв’ю німецькому виданню Frankfurter Allgemeine Zeitung Володимир Зеленський заявив (і вже не вперше), що Німеччина могла би більше зробити для України.

  • «По-перше, я хочу сказати, що Ангела Меркель багато зробила для України. Це правда. І я їй дуже вдячний як українець. Ми хочемо більшого, і я від неї чекав більшого, особливо в Нормандському форматі. Ми вдячні за те, що у нас є, але я знаю, що Німеччина може більше. Тому що те, що вони роблять для нас, вони роблять для себе. Чому вони цього не розуміють – я не знаю… Німеччина не надала нам з початку війни ніякої зброї, ніякої військової допомоги. А вона може – у Німеччині є потужні кораблі, ракетні катери, патрульні катери», – сказав він. До цього в інтерв’ю Reuters, AP та AFP на питання «чи достатня підтримка України з боку Франції та Німеччини» президент відповів: «Ніколи не буде достатньою».

Кожна країна проводить політику відповідно до власного розуміння національних інтересів. Але це не є підставою для підліткових істерик, які влаштовує час від часу Зеленський. Принаймні, їх публічна демонстрація є ознакою слабкості та недалекоглядності, а не крутості («ознакою суб’єктності»), як її собі уявляє чинний очільник України.

Судячи з усього, аргументів для Меркель щодо «Північного потоку-2», про які говорив новий речник Зеленського, у президента не було, або вони виявилися не надто переконливими.

Візит Зеленського до Німеччини мав би стати додатковим приводом для озвучення позицій України. Це єдине раціональне зерно для політичного туризму нинішнього українського президента. Але замість відстоювання інтересів України, Зеленський підтримав план Німеччини та Франції щодо «кластерів» виконання мінських домовленостей, про який ми знаємо лише з витоку у російській пресі, та фактично погодився на імплементацію «формули Штаймайєра» та проведення виборів в ОРДЛО без виконання безпекового блоку.

А більш поінформований у питаннях зовнішньої політики глава ОП Єрмак навіть заявив, що саміт Нормандської четвірки на рівні глав держав України, Німеччини, Франції та Росії щодо імплементації проекту «Ключових кластерів з виконання Мінських домовленостей» може відбутися найближчим часом.

Заяв щодо юридичних гарантій транзиту газу територією України не прозвучало. Не пролунало навіть обіцянок щодо надання Україні зброї для протидії гібридній агресії Росії. Міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас у відповідь на заяву Зеленського щодо такої можливості вкотре відповів: «Конфлікт може бути вирішений лише політичним шляхом. Постачання зброї цьому не сприятиме». Більше того, зустрічі у МІнстерстві оброни навіть не були передбачені, а український міністр оборони Андрій Таран не прилітав до Берліна. Ось так Зеленський хотів домовитися з Німеччиною про зброю та НАТО.

Публічного підтвердження участі Меркель у Кримській платформі також досі немає. Хоча офіційний візит глави держави був би дуже вдалим приводом для такого кроку.

На жаль, схожі «проривні» результати очікуються і від візиту Зеленського до США – якщо він все-таки відбудеться.