Верховний комісар ООН у справах біженців (УВКБ ООН) Філіппо Гранді заявив, що він стурбований тим, що війна в Україні фактично забута. На його думку, важливо нагадати міжнародній спільноті, що українці переживають жорстоку війну, незважаючи на інші глобальні кризи, які привертають увагу.
По суті, чиновник ООН озвучив у публічному просторі те, що всі де-факто знають відчувають, – звикання світу до війни у центрі Європи, перемикання уваги на інші, свіжіші, а отже актуальніші з точки зору споживачів інформації та редакторів ЗМІ теми – бойові дії на Близькому Сході, хусити у Ємені чи можлива перемога Трампа на президентських виборах у США.
Така ситуація є також свідченням провалу міжнародної комунікаційної політики України. Враховуючи, що фактично всі міжнародні комунікації на собі замкнув голова президентської канцелярії, це, передусім, є провалом Офісу Президента.
І безпосередньо з цієї проблемою пов’язані ключові для України сьогодні виклики: призупинення фінансової та військової допомоги з боку США та неспроможність лідерів ЄС домовитись про пакет допомоги у €50 млрд. на найближчі чотири роки.
Проблема з’явилася не зараз. Ще у листопаді минулого року Головний дипломат ЄС Жозеп Боррель визнав, що війна Ізраїлю проти ХАМАС вже впливає на міжнародну підтримку України.
Це стало помітно по кількості і змісту публікацій, які стосуються України, у ключових авторитетних ЗМІ Заходу.
- Видання «Детектор медіа» 18 грудня 2023 р. опублікувало матеріал, в якому проаналізувало, як змінилося висвітлення війни в Україні у міжнародних ЗМІ за 20 місяців повномасштабного вторгнення.
- Закономірно, що у лютому та березні 2022 року національні та регіональні видання за кордоном щодня писали про Україну. Але згодом формат згадок про Україну змінився — більше видань почали робити спеціальні репортажі, аналітику й інтерв’ю. Зростала глибина матеріалів, але стрімко падала їхня кількість. Якщо перші місяці повномасштабного вторгнення кількість згадувань України на перших шпальтах світових ЗМІ сягала більш як 2000 обкладинок на місяць, то з липня 2022 р. і майже протягом усього 2023 р. виходило в середньому не більше ніж 300–400 обкладинок за один календарний місяць. Найбільше – у березні 2022 року, найменше – у жовтні 2023 року. Але важливим є йзміст публікацій та написів на перших шпальтах. І він свідчить про зниження захоплення Україною та її керівництвом.
- Показовою є також структура публікацій і відео в соціальних мережах Польщі, Словаччини, Чехії, Румунії, Молдови, Болгарії та Угорщини, створених у жовтні 2023 року. У ФБ Болгарії, Угорщини, Словаччини та Чехії на першому плані перебувають дискусії про національні політичні події, а не про війну проти України чи ізраїльсько-палестинський конфлікт. У Польщі основна увага користувачів соціальних мереж була зосереджена на парламентських виборах із меншим фокусуванням на подіях за межами Польщі. У Болгарії користувачі твітера найчастіше обговорювали Віктора Орбана та ізраїльсько-палестинську війну. Користувачі з Чехії обговорювали власний уряд і події в Ізраїлі та Палестині. В Угорщині дискусії переважно – про внутрішню політику й уряд.
- Для користувачів Телеграм у Болгарії та Чехії найбільш популярною темою є ізраїльсько-палестинська війна, яка значно випереджає новини з фронту в Україні. В Угорщині ізраїльсько-палестинська війна залишається головною темою, проте спостерігається й значна увага до внутрішніх питань, зокрема новин про росію та роботу уряду, а вже далі йдуть обговорення ситуації на українському фронті та новини, пов’язані з вакцинами.
- А користувачі YouTube з усіх країн, окрім України, зосереджуються переважно на внутрішніх проблемах і політиці.
- При цьому війна росії в Україні залишається однією є темою і полем для обговорення з боку проросійських користувачів та ботів. Головними темами є: дискредитація України та її союзників, зокрема «провал» українського контрнаступу чи припинення міжнародної допомоги. А домінуючою темою наративів є зображення України як корумпованої, недієздатної країни та «маріонетки західних держав». Чи дивно, що після цього ці тези повторює, наприклад, Фіцо?
За цей час президент Зеленський навіть озвучив проблему зменшення економічної та військової допомоги Україні через зміну фокусу світових ЗМІ словами «Увага дорівнює допомозі».
Але жодних практичних кроків з вирішення цієї ситуації не було зроблено. Проблемі не було присвячено засідання РНБОУ чи хоча б зустрічі з українськими та іноземними дипломатами.
Замість того, аби вирішувати цю нагальну проблему, ОП дедалі більше звужує коло потенційних переговірників через фактичну заборону виїзду з кордон депутатам від демократичної опозиції.
Це частина ширшої проблеми – спроби ОП сховатися від негативної інформації про себе, яка дедалі частіше почала з’являтися у світових ЗМІ – щодо корупції та наростання авторитарних тенденцій чинної української влади. На це «зелена» влада реагує у традиційному підлітковому стилі – закритися, обмеживши контакти зі світом.
Прямим насідком такого інфантилізму і є зниження уваги до війни в Україні та зниження рівня міжнародної допомоги.