Конфлікт між Володимиром Зеленським і президентом та віце президентом США значно погіршив становище України. Замість половини військової допомоги і третини фінансового забезпечення воюючої України, ми ризикуємо отримати підтримку адміністрацією США російського агресора.
Апеляції до того, що «проблеми в Трампі», – невиправдані. Влада має обов’язок – захищати інтереси України в будь-яких умовах. Принаймні, своїми діями не створювати проблеми для держави, а вирішувати їх.
У 2017 році президентом США також був Дональд Трамп. Однак президенту Порошенку вдалося не лише не поставити Україну на грань конфлікту з найбільшою державою світу – але й отримати від Трампа розблокування допомоги летальною зброєю та низки економічних контрактів, які (зокрема, постачання локомотивів) допомогли Україні вистояти і після початку повномасштабного вторгнення.
Зрештою, перед Зеленським у Трампа були і президент Франції Макрон, і прем’єр Великої Британії Стармер. Обидва знайшли можливість і вирішити необхідні для їхніх країн, Європи і України питання (зокрема, переконали Трампа зустрітись із Зеленським), – і ввічливо, вишукано і обеззброююче поставити на місце господаря Білого дому тоді, коли він плутав цифри чи вдарявся у проросійські наративи.
Однак союзники не всесильні, коли замість захисту інтересів нації Зеленський почав захищати своє его і нариватись на аплодисменти.
Аплодисменти виявились рідкими. Уже 2 березня підсумком саміту в Лондоні, фактично, стала констатація: Європа не бачить можливості гарантувати безпеку не те що України – а навіть континенту без участі США. Тож проблему стосунків із Вашингтоном доведеться вирішувати.
Так красива поза поставила державу у дуже небезпечну ситуацію.
Виходом, який запропонував Петро Порошенко, є об’єднання навколо ЗСУ і поєднання дипломатичних зусиль для повернення чи посилення підтримки України:
- Країна потребує єдності. Єдності в умовах, коли, на жаль, Збройні Сили України залишилися без постачання американської зброї.
- “На тлі цих численних міжнародних дискусій чомусь із порядку денного зникла армія, Збройні Сили. Що відбувається на фронті, де є прориви русні, що із забезпеченням. І як посилити обороноздатність держави. Всі обмежуються лише фразою “віримо у ЗСУ”. Якщо вірити Збройним Силам і сидіти на дивані – віра без дій мертва. Що нам робити? Вдень і вночі забезпечувати армію”, – говорить Порошенко.
- У Зеленського має бути «план Б” – це його обов’язок.
- Має бути забезпечено єдність Європи – і на це має працювати українська дипломатія між самітами 2 і 6 березня у Лондоні й Брюсселі відповідно.
- Європа дасть нам гроші, дасть нам зброю, інвестиції в оборонну промисловість. І допоможе нам повернути за стіл переговорів наших американських партнерів.
- Єдність має бути і всередині країни. Єдність всередині парламенту через коаліцію єдності, переформатування уряду.
- Ми маємо зберегти державу. Ми маємо не допустити капітуляції. Гарантом безпеки держави є Збройні Сили – лише їм під силу визначити гідне закінчення війни.
Маємо припинити балачки і допомагати армії.
Що б проти Петра Порошенка і «Європейської Солідарності» не робили – санкції, перешкоди, блокування рахунків – команда працює на допомогу фронту.
- «Зараз ми привозимо те, що проплатили раніше, потім ми знайдемо, як не зупинити процес. Бо в нас залишилося буквально на пару місяців. Але ми не зупинимося”, – говорить лідер партії.
Україна, щоб вижити, потребує дорослих і відповідальних рішень. Найголовніше на цьому етапі – справами підтримувати ЗСУ.