Звернення Володимира Зеленського стали механізмом постійного (правда, одностороннього) спілкування з українцями. Але вони несуть насамперед піар-, а не інформаційне навантаження, і є «генератором нових обіцянок», а не реальним звітом за роботу.
Наприклад, звернення Зеленського щодо «Технологічної Ставки» (так в оригіналі) було присвячене, зокрема, необхідності розвитку виробництва дронів і посиленню обороноздатності. Воно безумовно є важливим з точки зору фіксації проблеми і пошуку перспектив.
Але від глави держави, особливо в критичний момент війни, потрібні не стільки красиві і загальні гасла, скільки чіткі рішення, терміни, відповідальні особи і механізми контролю. Україна зараз не може собі дозволити ще один «план» без конкретних відповідальних, цифр і термінів.
Президент наголосив, що Україна повинна наростити виробництво дронів, подолати російську протиповітряну оборону і радіоелектронну боротьбу, а також перетворити сферу безпілотників на «економічну перевагу після війни». Але за цими красивими словами, на жаль, ховається низка критичних проблем, про які влада мовчить.
Президент не згадує про кризову ситуацію з державними оборонними закупівлями, яка вже призвела до фактичної зупинки контрактування української зброї та боєприпасів. Чомусь при такій великій увазі до дронів держава не здатна укласти навіть базові контракти на інші види озброєння.
А відповідно до офіційної відповіді Агенції оборонних закупівель (АОЗ) для ЦПК, з кінця січня до кінця лютого цього року не було укладено жодного нового контракту на закупівлю боєприпасів. Українські виробники, які можуть постачати необхідні для фронту снаряди і озброєння, залишаються без замовлень.
Про це у зверненні немає ані слова. Влада, по суті, уникає розмови щодо відповідальності керівництва держави за саботаж і бардак у Міністерстві оборони та Агенції оборонних закупівель. Ми вважаємо, що провали державного менеджменту в оборонному секторі вимагають серйозних управлінських змін.
Також 2024 році держава уклала оборонних контрактів на понад 700 мільярдів гривень, але реально оплачено лише третину. І в той час, як Президент говорить про першість України у виробництві і проектуванні дронів, їх не бачать солдати на фронті, рахуючи останні снаряди і міни.
Можливо, якісь конкретні рішення і були ухвалені. Але немає жодної згадки про конкретні контракти, які будуть укладені, строки поставок дронів на фронт, обсяги фінансування, яке буде виділено з «великого крадівництва».
Президент багато скаазв про те, як дрони «працюватимуть на Україну протягом років і десятиліть», що «це наша майбутня економічна перевага». Але для країни, що все ще перебуває в стані війни і має примарні перспективи постачання критичних озброєнь від США та ЄС, мрії про майбутні «золоті гори» від продажу українських дронових технологій мало впливають на ситуацію на фронті тут і зараз. Армія потребує ефективних рішень вже сьогодні.
Без відповіді залишилися питання: а хто ж фінансуватиме це «масове виробництво дронів»? В умовах, коли іноземна допомога скорочується, а бюджет розривається між фронтом і соціальними витратами, це критично важливо знати – і суспільству, і бізнесу.
Передусім влада має негайно укласти контракти з українськими виробниками боєприпасів і дронів, які вже мають готові виробничі лінії та готові і протестовані в реальних бойових умовах зразки озброєння.
Перемогти можна лише тоді, коли слова президента підкріплені діями. На жаль, поки що це звернення — приклад розмов, які нічого не змінюють для тих, хто зараз на фронті.