МОН започаткувало оперативний облік українських учнів, які тимчасово перебувають за кордоном. За даними ДНУ «ІОА», кількість українських учнів за кордоном становила на 03.12.2024 — 354,3 тис. осіб, на 15.02.2025 — 357,9 тис. осіб, на 28.04.2025 — 362,3 тис. осіб. Однак система АІКОМ потребує модернізації: версія, що використовується, не дає змоги обліковувати зовнішньо переміщених учнів і містить дані лише про дітей, охоплених українською системою освіти.
Облік дітей, не охоплених навчанням, фактично не здійснюється. Внаслідок нерозроблення механізму обліку дітей, які тимчасово перебувають за кордоном, на сьогодні не сформована актуальна база даних здобувачів освіти за кордоном. Загалом за результатами експертних розрахунків ДНУ «ІОА», упродовж 2022/2023, 2023/2024, 2024/2025 н.р. понад 399 тис. учнів «понаднормово» вибули з системи загальної середньої освіти України.
Нездійснення обліку закладів освіти за кордоном, в яких навчання проводиться українською мовою або вивчається українська мова, призводить до неволодіння точною інформацією про кількість учнів, охоплених таким навчанням. Впроваджене МОН у 2023 році навчання за українознавчим компонентом українських дітей, які вже навчаються в школах країн перебування, не узгоджується з державними стандартами повної загальної середньої освіти.
В Україні досі не розроблена та не затверджена офіційна форма звітності, яка б передбачала облік дітей, які здобувають освіту за кордоном. Інформація про дітей, які не навчаються у закладах освіти, наявна у формах звітності № 77-РВК. Водночас ці звіти не включають дітей, які перебувають за кордоном, і, відповідно, не дають змоги отримати інформацію про кількість українських дітей за кордоном, не охоплених навчанням.
При цьому нездійснення Міністерством в 2024–2025 роках моніторингу міжнародної взаємодії призвело до неволодіння інформацією про стан реалізації досягнутих домовленостей. Попри розширення співпраці з громадськими організаціями, освітніми центрами — партнерами МУШ, інституційна і функціональна спроможності МУШ залишаються недостатніми (не забезпечене дистанційне навчання, що не відповідає Статуту МУШ).
Всупереч абзацу першому пункту 3 Порядку № 684, починаючи з 01.07.2024 облік дітей, не охоплених навчанням, в АІКОМ не здійснювався, оскільки версія, яка використовується, не передбачає такої технічної можливості. Ця функція планується в модернізованій версії АІКОМ, яка перебуває на етапі впровадження.
Спільна актуальна база даних про здобувачів освіти, які перебувають на території інших країн, не створена, що є недотриманням пункту 10 Рекомендацій Комітету ВРУ.
А регуляторні обмеження з початку 2025/2026 навчального року створили ризики обмеження можливості шкільного навчання за дистанційною формою для українських дітей, які перебувають за кордоном.
Міжвідомчий обмін даними, зокрема із МЗС, не налагоджений, що є невиконанням Рекомендацій Комітету ВРУ. МЗС поінформувало МОН, що до його компетенції не належить збір та зберігання освітньої інформації. Консульський облік громадян України здійснюється на добровільній основі, надання інформації про освіту не передбачене.
МЗС не володіє інформацією про українських дітей, не охоплених навчанням ні в школах країн перебування, ні в українській системі освіти. Для повноцінного інформаційного обміну з іноземними державами необхідне укладання міжнародних угод, які враховуватимуть вимоги щодо захисту персональних даних. Проте на п’ятому році повномасштабної війни цього так і не було зроблено.
Відповідно до Закону № 463 МОН має право укладати угоди про співробітництво, встановлювати прямі зв’язки з органами управління освітою та закладами освіти інших держав, міжнародними організаціями, фондами у встановленому законодавством порядку (частина перша статті 63); до повноважень належить здійснення Міністерством заходів з популяризації та вивчення української мови та культури за кордоном (абзац двадцятий частини другої статті 54).
У МОН не здійснюється моніторинг реалізації міжнародних домовленостей у 2024–2025 роках. Інформації про стан такого моніторингу немає, що не відповідає вимогам підпункту 2.3 пункту 2 положень про Директорат міжнародної співпраці МОН, затверджених наказами МОН. Міністерство не укладало міжнародних угод, предметом яких є забезпечення права українських дітей на шкільну освіту в країнах Європи.
Навіть коли керівництвом МОН підписувалися документи про співпрацю і взаєморозуміння з міжнародними партнерами з питань предмета аудиту, вони не реалізовані.
Наприклад Угода від 22.11.2022 з Міністерством освіти, молоді та спорту Чеської Республіки щодо літніх мовних курсів з української та чеської мов — не реалізується. По додатку № 1 від 22.09.2023 до Програми співробітництва від 12.12.2005 з Міністерством освіти, досліджень, розвитку та молоді Словацької Республіки щодо розвитку двомовної освіти — інформації про реалізацію цієї програми в МОН немає.
У вересні і листопаді 2024 року МОН надіслало МЗС матеріали щодо українознавчого компонента з метою їх передачі закордонним дипломатичним установам України для донесення інформації до міністерств освіти іноземних держав та українських освітніх осередків. Проте у грудні 2024 року МЗС поінформувало, що відгуки отримані лише з 7 країн із 62, яким було надіслані матеріали (Велика Британія, Польща, Німеччина, США, Естонія, Литва, Чехія).
Вивчення предметів українознавчого компонента дітьми, які вже інтегрувалися в освітні системи країн перебування, не узгоджується з державними стандартами повної загальної середньої освіти, а регуляторні зміни, передбачені з 2025/2026 н. р., загрожують обмежити можливості отримати дистанційну освіту в Україні для дітей, які перебувають за кордоном.
Функціональна та інституційна спроможності МУШ залишаються недостатніми, а проблеми, пов’язані зі стратегічним плануванням, обмеженістю площі приміщення МУШ та наглядом, перешкоджають її здатності навчати більшу кількість українських дітей за кордоном.
Станом на 01.04.2025 дистанційні класи для вивчення предметів українознавчого компонента в 11 областях України взагалі не створені, а таких перших класів на усій території країни є тільки 11.
Не створені взагалі дистанційні класи з українознавчим компонентом у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Закарпатській, Луганській, Миколаївській, Полтавській, Сумській, Херсонській, Хмельницькій та Черкаській областях. Найбільше шкіл, в яких є дистанційні класи з українознавчим компонентом, у Запорізькій (15) Харківській областях (4), м. Києві (6).